В історії знайдеться чимало прикладів того, як неприємні люди, деспотичні і нетерпимі до інших людей з блиском досягали кар’єрних висот. Перший, хто відразу ж спадає на думку, – це Стів Джобс, під керівництвом якого Apple була врятована від банкрутства і набула статусу однієї з найбільш процвітаючих компаній в світі.
Це відбулося навіть незважаючи на те, що Джобс, м’яко кажучи, не відрізнявся особливим терпінням і почуттям такту при спілкуванні з колегами, регулярно дозволяючи собі відпускати принизливі коментарі про їхню роботу, сипати докорами і прокльонами.
Ви могли б припустити, що відразливі люди успішніше привітних тому, що вони на порядок розумніші і креативніше, проте нове дослідження доводить, що це зовсім не так.
Виявляється, неприємні особи краще вміють відстоювати власні ідеї, навіть коли вони здаються малозрозумілими більшості або й зовсім не збігаються з загальноприйнятою точкою зору.
У дослідженні, яке було описано в офіційному блозі Британського психологічного товариства, вчені Семюел Хантер і Лілі Кушенберрі спеціально зосередили всю свою увагу на людях, яких складно було назвати приємними. Сюди потрапляли ті, кому були притаманні безглуздість, егоцентричність, завзятість і ворожість по відношенню до оточуючих.
Спочатку близько 200 студентів-старшокурсників пройшли тести, спрямовані на вивчення типу особистості. Також студентів попросили надати відомості про їх середній бал і результати академічного оціночного тесту, який вони здавали під час вступу до університету. Таким чином дослідники змогли виміряти їх пізнавальну здатність і оцінити досягнення в навчанні.
Потім кожному студенту видали індивідуальне завдання: за 10 хвилин потрібно було запропонувати рішення позначеної маркетингової проблеми. На наступному етапі дослідники поділили студентів на групи по три людини в кожній і попросили за 20 хвилин вже спільно розробити маркетинговий план.
Як і передбачалося, ніяких проблем з «неприємністю» під час виконання індивідуального завдання не виникло. Однак, коли були організовані групи, відбулося наступне: ідеї студентів з важким характером набагато частіше використовувалися в кінцевому продукті.
На другому етапі експерименту дослідники захотіли з’ясувати, чи відчувають неприємні люди дискомфорт, якщо поміщати їх у певні життєві ситуації. На цей раз випробуваними стали майже три сотні студентів, яким було доручено придумати подарунок для університету. Дівчат і хлопців по одному розсадили за комп’ютери, вони повинні були взаємодіяти з ще двома людьми в онлайн-чаті. Учасники експерименту не знали, що їх співрозмовники в чаті теж працювали на дослідників: їм було доручено давати схвальну або несхвальну оцінку ідеям випробовуваних.
Після того як з подарунком для університету було покінчено, надійшло нове завдання: придумати кілька варіантів того, як будуть виглядати кімнати в гуртожитку майбутнього. І знову двома іншими співрозмовниками в чаті були підставні люди, що працюють на вчених. Тільки на цей раз, крім зворотного зв’язку, їм було доручено ділитися зі студентами власними ідеями.
Результати першого експерименту підтвердилися… Коли студенти самостійно придумували ідеї, неприємний характер не давав про себе знати. Але ось коли їх співрозмовники починали ділитися власними думками і приміряти на себе роль критиків, випробовувані гнули свою лінію.
Експерименти показали, що відштовхуютьчих і деспотичних людей критика не бентежить, а переконує у власній правоті. Механізм працює і навпаки: позитивні у всіх відносинах люди більш сприйнятливі до позитивних відгуків.
Вчені визнають: у проведених досліджень є ряд обмежень. По-перше, учасниками експериментів були тільки молоді люди, учні в університетах, а тому результати не можуть бути застосовані до населення в цілому. По-друге, поки не ясно, чи корисний поганий характер в довгостроковій перспективі, або потім у навколишніх виробляється імунітет до деспотів і їхніх ідей.
Виходить, зовсім не обов’язково, що неприємні люди розумніші або більш творчі, тут важливо інше: вони не відмовляються від своїх ідей навіть під тиском негативних відгуків. У них є чому повчитися. Не потрібно бути злим генієм, для того щоб домогтися успіху, досить просто не замикатися в собі після кожного поганого відгуку, який ви чуєте на свою адресу. Варто бути трохи наполегливіше і вірити в себе і власні сили.
Правда така: жорсткі люди краще адаптуються в конкурентному середовищі, а делікатні – з їх постійними поступками і ввічливими посмішками – залишаються далеко позаду.
