Активний відпочинок уже давно увійшов у моду: це здорово, доступно, а ще – приносить справжнє задоволення! Так чи годиться собі відказувати в такому? Звісно, що ні! Тож таким відпочинком займаються чимало українців! Візьміть лише любителів мандрувати на велосипеді! Їх чимало! А затятих стільки… що й не розповіси про усіх! Але, принаймні, про одного ми сьогодні вам повідаємо. Отже… Той, що минулого року повернувся з велоподорожі по Південній Америці. Він проїхав більше 61 000 кілометрів. Він вкотре довів, що проїхати на велосипеді реально всюди попри погоду та бездоріжжя. Це вже четверта подорож. За його плечима Африка, Азія і Північна Америка, а це тисячі кілометрів надважкого шляху. Тож зустрічайте – Руслан Верін.

– Розкажи про себе. Маєш для цього максимум 10 речень. Такий собі бліц. Готовий?

– Так. Я – Руслан Верін. Народився і виріс в Одесі. Останні роки я у веломандрівках проводжу більше часу ніж вдома 🙂 Але і з 6 місяців в Одесі – максимум 5 місяців. Мені 34 роки. Дві вищі освіти. З дитинства займаюся боротьбою. Велоспортом ніколи не займався. Велоподорожі – це не про велосипед 🙂

– Ти щоразу долаєш величезний шлях. Що ти відчуваєш зараз, перебуваючи не на батьківщині?

– З кожною мандрівкою кордони стираються. Я розумію, що я громадянин України. Але ж і в інших місцях нашої (!!!!!) планети я можу жити (дихати, дивитися…). Слово «наша» нікого не дивує. А чому ж ми не замислюємося над тим, що вона таки НАША планета. УСЯ!

– Що може спонукати людину взяти велосипед і розпочати підкорення просторів?

– ЛИШЕ БАЖАННЯ.

– Як зустрічають тебе люди, яких ти зустрічаєш під час своїх мандрів? Яке у них взагалі ставлення до велотуристів?

– Добре. Це ж не тільки від людей залежить, але і від мене. Від того, що я за людина! І ось тут ми творці самих себе: нашої освіти, смаків, знань, поглядів, досвіду, цінностей.

– Напевно, складнощів на твоєму шляху було чимало. Розкажи про деякі з них.

– Найчастіше, ситуації звичайні. Як у всіх. А труднощі це чи НЕ труднощі залежить від того, під яким кутом дивиться людина. Якщо захочу, то в день знайду багато труднощів. Я ж на це дивлюся як на ще одну пригоду. Та й якщо я вперше в цьому місці і в цьому положенні, то як я можу вирішити чи це труднощі? З чим порівняти, аби стверджувати, що це перешкода? А, може, це не перешкода, а нормальний стан речей. Просто я не володію знаннями і навичками для цієї ситуації – тому і здається, що це труднощі.

Також буде цікаво:   Названо найбюджетніші напрями для подорожей у 2023 році

– Як довго готувався до Веломандрівок?

– Усе життя 🙂 Адже головне в подорожі – це набір внутрішніх якостей. І нехай я ходив в школу і університет не про велоподорожі. Але там я придбав щось для всього життя. А якщо ви про фізичну підготовку, то я не готуюся: сильному це не потрібно, а слабкому не допоможе 🙂 Віддаю перевагу тому, що завжди потрібно рухатись – в незалежності від того, буде велоподорож чи ні.

– А чи були фінансові труднощі? І в загалі, хтось спонсорував хоча б одну з твоїх подорожей?

– Під час перших подорожей було важкувато. Потрібно було багато економити. Зараз у мене є спонсори, логотипи яких на сумках, велосипеді і сорочці.

– Яким чином ти вибираєш країни, які збираєшся відвідати?

– Я вибираю континенти. Тож які країни потрапили, такі й потрапили.

– Маршрут прокладаєш наперед чи все відбувається спонтанно?

– Є загальний план: точка старту, точка фінішу, пару ключових місць, які хочу відвідати. А між цими точками я вільний у виборі доріг.

– Скільки кілометрів на день варто долати під час тривалих веломандрівках? Маєш свій максимум? І, взагалі, чи бувало так, що з сил вибивався?

– Максимально 204 км. Зараз намагаюся тримати 100 км в день. При цьому щоб в місяць виходило не менше 2000. Але буду зменшувати. Хочеться більше приділяти час фото і відео.

– У чому найбільша насолода у мандрах на велосипеді?

– Доступність для місцевого населення (Але це ж і мінус. Адже мене саме тому і пограбували. А також було чимало небезпечних моментів).

Можливість розглянути місця. Свобода маршруту. Справжнє відчуття дороги: вітер, сонце, підйом…

– Назви три найкорисніших речі в подорожі.

– Голова! Телефон (він – і карти, і фото, і перекладач, і зв’язок. Маленький, але користі море)! Банківська картка (спрощує багато моментів).

Це якщо назвати тільки 3 🙂 Але, зрозуміло, що і велосипед, намет… я ж назвав речі для легких покатульок. На екстремальних етапах моїх подорожей, потрібні спеціальні речі. Там точно три не виділити. Таке їздять рідко. А хто їздить, той знає.