Останнім часом значного поширення набули індуктори інтерферону. Вони широко використовуються як в лікуванні грипу, так і в терапії складних вірусних, бактеріальних інфекцій. Спеціальні препарати не проявляють пряму противірусну та протимікробну активність, але здатні викликати зміни всередині клітин. Їх дія в організмі направлена на активацію цілого ланцюжка хімічних реакцій, завдяки яким стає неможливим розмноження і поширення патогенів. Засоби вкрай корисні в боротьбі з різними хворобами, завжди є у вільному продажу – https://www.apteka24.ua/medikamenty/protivovirusnye-sredstva/. Але будь-який з них повинен призначати тільки лікар з урахуванням показань та індивідуальних особливостей організму.
Своєю появою індуктори інтерферону зобов’язані випадковому відкриттю самого інтерферону. Одного разу дослідники зіткнулися з незрозумілим явищем – піддослідні миші, яких заражали певними вірусами, чомусь не хворіли. Згодом з’ясувалося, що в організмі існує «вбудована» система противірусного захисту. Унікальна білкова молекула виробляється у відповідь на дію вірусів, бактерій, пухлинних клітин, а також продуктів їх метаболізму. Сприяючи формуванню захисного бар’єру, вона допомагає власними силами організму справлятися з різними патологіями. Сучасна медицина навчилася створювати аналогічні речовини. Штучні інтерферони і стимулятори їх синтезу довели свою ефективність в лікуванні широкого кола захворювань:
- грипу та багатьох інших вірусних, бактеріальних інфекцій,
- ВПЛ,
- гострих і хронічних форм вірусного гепатиту,
- герпетичних інфекцій,
- розсіяного склерозу,
- вовчак.
Високоефективні противірусні препарати також застосовуються при терапії онкологічних захворювань і СНІДу.
Основні види і їх застосування
Інтерферон (ІФН) – це збірна назва ряду сполучень білкової природи. Вони необхідні для захисту організму від інфекцій, є найважливішою складовою ланкою вродженого неспецифічного імунітету. Всі індуктори інтерферонів зараховуються до великого класу різних за хімічною будовою сполучень. Діючий компонент може бути низько- і високомолекулярною речовиною, синтетичного або природного походження. Незалежно від цього, він дозволяє індукувати в клітинах організму власний або ендогенний інтерферон. Тому, як правило, такі ліки не об’єднують в однорідні групи за методом отримання, формам випуску і показаннями.
Кожен препарат займає особливе місце серед імуномодуляторів, має свої особливості застосування і ефективний при певних захворюваннях. Наприклад, краплі в ніс підходять для лікування риносинуситів і профілактики ГРВІ, гель – для змазування носа або шкіри. Очні краплі призначаються при кон’юнктивіті, а ін’єкції – при гепатиті, розсіяному склерозі, пухлини. Для лікування багатьох захворюваннях, в тому числі у дітей, часто використовуються супозиторії. Різнорідне за складом сімейство високо- і низькомолекулярних сполучень індукує синтез всіх імунологічних класів інтерферонів. Його представники добре поєднуються один з одним, рекомбінантними ІФН-α, імуномодуляторами і хіміотерапевтичними засобами, що зумовило їх широке застосування.
