Мемуари Стенлі Туччі «Смак. Мої історії про життя та їжу» глибоко інтимне, витончено дотепне і часом несподівано гірке дослідження того, як смаки та аромати формують пам’ять, ідентичність і саму сутність життя. Актор, відомий своїми неперевершеними ролями в кіно та телесеріалом «Stanley Tucci: Searching for Italy», в цій книзі запрошує читача за свій стіл, де висока кухня зустрічається зі скромною сімейною трапезою, а голлівудський гламур поступається місцем сирій, але щирій сімейній історії.
Туччі пише з поміркованою іронією та легкістю, притаманною справжньому оповідачеві. Він уникає пафосу, перетворюючи свій життєпис на низку анекдотів, що нагадують добре просмажений італійський бенкет.
Смак ностальгії та калабрійське коріння
Центральна вісь оповіді Туччі — його італійсько-американське дитинство у Вестчестері, штат Нью-Йорк, де їжа була не просто харчуванням, а культурним клеєм і щоденним ритуалом. Він із теплотою згадує «абсолютно прекрасну» кухню своєї матері та епічні сімейні зібрання, де головною стравою був монументальний тімпано — складна запіканка із пасти, сиру та м’яса, оповита тістом.
Ці ранні розділи є майстер-класом з ностальгії, в якій закарбовано спадок імігрантів. Туччі докладно, але без надмірностей, описує, як його сім’я, вихідці з Калабрії, привнесли свої звичаї та непохитну віру в силу домашньої кухні у американське середовище. Навіть спогади про перші кулінарні невдачі актора чи його поїздки з дідусем по крабів на забруднену річку Гудзон подані як уроки гастрономічної філософії.
Кухня як знімальний майданчик: їжа у світі кіно
Для актора, який сам був режисером культового фільму про їжу «Велика ніч» і зіграв у «Джулі та Джулії», кіно та кулінарія нерозривно пов’язані. Проте Туччі обмежується вибірковим «гастрономічним неймдропінгом». Ми дізнаємося, як вишукані страви супроводжували його життя на знімальних майданчиках: від ранніх років, коли він виживав на «жирних, кривавих бургерах» у старому Нью-Йорку, до вишуканих ресторанів, де він вечеряв із такими зірками, як Меріл Стріп.
Ці фрагменти, хоч і приправлені зірковими іменами, завжди служать одній меті: підкреслити, що їжа — це мова, це дипломатія, це любовний ритуал. Навіть опис того, як його британська дружина робить «по-своєму» смажену картоплю, стає милою і зворушливою сімейною притчею.
Темний епізод: смак, втрачений і знайдений
Найбільш вагомим і глибоким розділом мемуарів є розповідь Туччі про його боротьбу з раком слинної залози у 2017 році. Для людини, чиє життя повністю обертається навколо насолоди їжею, втрата здатності відчувати смак — внаслідок хіміотерапії — стала справжньою екзистенційною кризою.
Актор відверто описує біль, виснаження та депресію, спричинені необхідністю харчуватися через трубку протягом шести місяців. Його зізнання про те, що він не міг зносити думки про улюблені страви, стає метафорою боротьби за життя. Цей розділ є яскравим нагадуванням про те, що сенс їжі не лише в задоволенні, а й у зв’язку з тілом, культурою та людьми. Тріумфальне повернення до здатності знову насолоджуватися простим смаком — наприклад, яєчні чи тосту — є кульмінацією його гастрономічної та особистої подорожі.
Цю книгу можна придбати на сайті «Книголенд»: https://knigoland.com.ua/smak-moi-istorii-pro-zhittya-ta-izhu-item
«Смак. Мої історії про життя та їжу» більше, ніж кулінарні мемуари; це медитація про стійкість, пам’ять і привілей мати смак. Стенлі Туччі вдається поєднати елегантність із приземленістю, перетворюючи випадкові анекдоти на значущі уроки.
Книга може здатися нерівномірно структурованою, вона не намагається бути повноцінною біографією, ігноруючи деякі ключові віхи кар’єри заради чергового опису пасти. Але саме в цьому її чарівність. Туччі не шукає схвалення критиків; він запрошує вас додому. І коли ви закриваєте останню сторінку, ви відчуваєте не лише апетит, але й посилену уважність до тієї скромної чи величної страви, яка стоїть на вашому столі. Ця книга є обов’язковою для читання не лише для гурманів, а й для всіх, хто розуміє, що життя — це низка моментів, найкращі з яких майже завжди відбуваються навколо спільної трапези.
Стенлі Туччі — американський актор театру і кіно, сценарист, режисер і продюсер. Володар кількох премій «Еммі» і «Золотий глобус». Відомий своїми ролями у фільмах «Джулі і Джулія: Готуємо щастя за рецептом», «Диявол носить Прада». Роль у трилері «Милі кості» принесла йому в 2009 році номінацію на «Оскар».
