Коли «Історії Сахари» («Сахала де ґуші») тайванської письменниці Саньмао (Чень Пін) вперше з’явилися у 1976 році, вони справили ефект вибуху в китайськомовному світі, породивши «феномен Саньмао». Ця збірка автобіографічної прози не просто описувала життя жінки та її іспанського чоловіка Хосе в Іспанській Сахарі 1970-х років. Вона була маніфестом незалежності, богемного життя та, що найважливіше, художнім нарисом, який кидав виклик існуючим уявленням про жіночу долю. Нещодавній переклад книги англійською та іншими європейськими мовами нарешті дає західному читачеві шанс оцінити цю літературну спадщину, яку критики справедливо назвали історією «лютої відмови однієї людини йти шляхом, визначеним для неї рештою світу».
Мандрівний дух і формування міфу
Саньмао постає перед читачем не лише як оповідачка, але й як героїня власного, ретельно вибудованого міфу. Її переїзд до найсуворіших пісків світу не був випадковим; це була свідома, майже екзистенційна потреба віднайти «оливкове дерево у своїх мріях» — метафору абсолютного дому та свободи.
Текст є гімном нестримному мандрівному духу (wanderlust), у якому авторка, залишивши позаду конфуціанські очікування та суспільні умовності Тайваню, створює свій власний простір, вільний від обмежень. Саньмао майстерно поєднує витонченість європейської інтелігентки, що вивчала філософію, з неортодоксальною винахідливістю жінки, яка вчиться виживати, знаходити скарби серед сміття та будувати затишок у глинобитному будинку. Її чоловік, Хосе, стає ідеальним спільником у цій авантюрі, виступаючи в ролі люблячого, але часом збентеженого, фону для її нестримної енергії.
Побут на піску: між гумором і трагедією
Хоча багато історій пронизані легким, дотепним гумором — як-от її комічні спроби приготування китайських страв у пустелі чи бюрократичні перипетії з отриманням посвідчення водія — «Історії Сахари» далеко не завжди є безтурботним чтивом. Саньмао блискуче використовує свій жанр (прозові есеї, що балансують на межі мемуарів і художньої літератури), щоб висвітлити темніші аспекти життя в іспанській колонії, що занепадає.
У її нарисах знаходять місце гострі соціальні теми: трагічна доля місцевих жінок, які живуть у стані глибокого підпорядкування, історії про примусові шлюби десятирічних дівчаток та ігнорування колоніальною владою потреб тубільного населення. Саньмао не просто спостерігає; вона активно втручається, намагаючись застосувати свої знання для допомоги місцевим жителям, часто наражаючись на нерозуміння та опір. Ця здатність поєднувати особисті, часто примхливі (whimsical) переживання з гострою соціальною критикою надає збірці універсальної глибини.
Голос на межі культур
Особлива цінність книги полягає у крос-культурному діалозі, який вона ініціює. Як тайванська китаянка, що живе у квазі-іспанській колонії в Африці, Саньмао займає унікальну позицію — вона є і зовнішнім спостерігачем, і, до певної міри, привілейованим інсайдером. Вона не є частиною колоніальної еліти, але й не належить до місцевого населення. Ця маргінальна позиція дозволяє їй бачити нюанси, приховані від погляду типового «західного» мандрівника.
«Історії Сахари» виходять за межі простого екзотизму. Саньмао використовує пустелю як тло, на якому перевіряються людські зв’язки та культурні стереотипи. Вона співчуває, але й критикує; вона захоплюється величчю природи, але не приховує її жорстокості. У цьому — її головна сила: вона пропонує читачеві не туристичний путівник, а складний, чесний портрет життя, яке не піддається легкій категоризації.
Спадщина волелюбності
Через десятиліття після публікації, «Історії Сахари» залишаються не просто літературним артефактом, а й живим джерелом натхнення. Саньмао була «вільною феміністкою» (freewheeling feminist), яка порушувала правила з грайливою, пустотливою посмішкою. Її проза, що лягла в основу культу особистості, надихнула покоління китайських жінок шукати свій власний шлях за межами традиційних меж.
Книга доводить, що незалежність і романтика можуть існувати навіть у найсуворіших умовах, а винайдення себе — це найбільша пригода з усіх. Це твір, який заслуговує на постійне місце у світовому каноні подорожньої літератури, нарівні з іншими класиками, що досліджували взаємозв’язок між географією та людською душею.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Сафран»: https://safranbook.com/catalog/sahara-stories/
Саньмао — тайванська письменниця та культурологиня. Справжнє ім’я Чень Маопін (1943–1991). Навчалася у Китайському університеті культури та Мадридському гуманітарному університеті. Відвідала 59 країн, жила і працювала у Німеччині, Іспанії, США. Із 1973 по 1976 роки мешкала в Іспанській Сахарі разом із чоловіком Хосе Марією Керо і Руїсом. Після державного перевороту подружжя переселилося з Сахари на Канарські острови. Опублікована того ж 1976 року книжка «Історії Сахари» мала шалений успіх у Тайвані, Сингапурі та Китаї. Після неї Саньмао опублікувала ще понад 20 книжок, у її творчому доробку – автобіографічні твори, подорожні нариси, медитативні романи, кіносценарії та переклади іспанських коміксів.
