У світі, де національна ідентичність часто стиралася під тиском імперських стандартів, Опанас Сластьон був не просто митцем — він був картографом української душі. Нова фундаментальна праця Віталія Ханка, випущена видавцем Олександром Савчуком, пропонує нам не просто біографію, а глибоку детективну історію повернення цілого пласта культури, який десятиліттями перебував у затінку.
Людина-оркестр українського модерну
Опанас Сластьон (1855–1933) належав до того рідкісного типу особистостей, яких прийнято називати «людьми Відродження». Живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець, етнограф і навіть кобзар — його інтереси охоплювали все, що робило Україну Україною. Віталій Ханко, видатний дослідник полтавського мистецького середовища, майстерно виплітає розповідь про те, як один чоловік зміг синтезувати народну традицію з авангардними пошуками початку ХХ століття.
Автор проводить нас через петербурзькі роки Сластьона, де той, попри імперську освіту, зберіг вірність полтавському корінню, і повертає до Миргорода — міста, яке завдяки Сластьону стало одним із центрів українського культурного всесвіту.
Цегла, що говорить українською
Центральною темою книги, безперечно, є внесок Сластьона в архітектуру. Саме він став ідеологом українського архітектурного модерну. Його знамениті земські школи з трапецієподібними вікнами та майоліковими вставками стали візуальним маніфестом самобутності.
Ханко детально аналізує, як Сластьон трансформував елементи сільської хати та козацького бароко в сучасну на той час мову архітектури. Читач бачить не просто креслення, а філософію будівництва: Сластьон вірив, що простір, у якому навчається дитина, має виховувати її національну гідність. Сьогодні ці вцілілі школи на Полтавщині сприймаються як тихі пам’ятники великій ідеї, і книга Ханка надає їм голосу.
Ретельність архівіста та пристрасть біографа
Віталій Ханко працював над цією темою десятиліттями, і це відчувається в кожному реченні. Книга вражає своєю джерельною базою: тут зібрані рідкісні архівні документи, листування та репродукції, багато з яких публікуються вперше. Автор не просто описує події, він реконструює епоху — час великих надій, інтелектуальних дискусій та, зрештою, трагічних випробувань української інтелігенції.
Окремої уваги заслуговує видавниче рішення. Олександр Савчук знову підтвердив репутацію видавця, для якого книга є об’єктом мистецтва. Поліграфічна якість, верстка та увага до деталей роблять цей фоліант не лише науковим інструментом, а й естетичною насолодою.
Спадщина поза часом
Сластьон був одним із тих, хто заклав фундамент сучасної української візуальної культури. Він документував думи кобзарів, малював ілюстрації до «Гайдамаків» Шевченка та рятував пам’ятки старовини. Книга Ханка доводить, що Сластьон не був провінційним романтиком; він був радикальним модерністом, який зрозумів: справжнє майбутнє можна побудувати лише на глибоко осмисленому минулому.
Ця монографія з’явилася саме вчасно. У час, коли Україна знову бореться за право бути собою, приклад Опанаса Сластьона — людини, яка будувала школи навіть у найтемніші часи — звучить як ніколи актуально.
Цю книгу можна придбати на сайті «Видавець Олександр Савчук»: https://savchook.com/books/opanas-slastyon/
Ця праця є фундаментальним внеском у нашу культурну самосвідомість, пропонуючи вичерпний і візуально бездоганний портрет людини, яка навчила українську архітектуру розмовляти рідною мовою. Це обов’язкове читання для кожного, хто прагне зрозуміти витоки національного стилю та незламність українського духу.
Віталій Ханко — український мистецтвознавець, бібліограф, музейник, педагог; член Спілки художників України з 1987 року, Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1992 року та міжнародної Асоціації арткритиків з 1997 року.
