Нещодавно в рамках перекладацького проекту «Вавилонська бібліотека» на платформі Фундації Короля Юрія за підтримки Польського Інституту в Києві та Інституту Книжки «Видавництвом Старого Лева» був опублікований роман «Порнографія», автором якого є відомий польський письменник ХХ століття Вітольд Ґомбрович.
Роман, написаний в Арґентині в 1958 році, вперше опублікувало паризьке видавництво «Літературний Інститут» у 1960 році. Пізніше «Порнографія» була перекладена на англійську, німецьку, французьку, італійську, японську та інші мови. Український переклад Олександра Гриценка був вперше надрукований у журналі іноземної літератури «Всесвіт» в 1992 році. Саме він, адаптований до сучасних норм української мови, опублікований у вигляді книжки.
Ґомбрович насміхається з шляхетності польської літературної мови: висміює зовнішню гладкість стилю, завдяки якій кілька сучасних йому авторів здобули собітитул великих стилістів; аристократичним постатям у своїх творах приписує сільський говір та міський жаргон. Ева М.Томпсон
Події роману відбуваються в окупованій Польщі зразка 1943 року. Та війна є тільки тлом для історії, що розповідається. Головні герої роману, уже немолоді Вітольд, від імені якого йде розповідь, та його ексцентричний друг Фридерик їдуть в гості до Іполіта, дідича з-під Сандомира. Саме в провінційній сільській місцевості, де вони проводять деякий час і починають нудьгувати, відбувається описана Ґомбровичем пригода.
Головні герої знайомляться з дочкою Іполіта шістнадцятирічною Генею та її ровесником і другом дитинства Каролем. Незважаючи на те, що Геня заручена з Вацлавом, їм здається, що між нею і юнаком існують неусвідомлені почуття та пристрасть, які молоді люди не вміють виразити. Вітольд та Фридерик починають переслідувати підлітків, підглядати за ними та робити спроби звести їх разом. У якийсь момент ці двоє чоловіків розуміють, що фізіологічна, фізична близькість Гені та Кароля майже неможлива, і щоб це трапилося потрібен сильний поштовх: спільно вчинена зрада чи навіть злочин.
Мотивацією вчинків Вітольда та Фридерика є не банальний вуаєризм, а заздрість та захоплення молодістю, ностальгія за минулим та неусвідомлений страх перед старістю. Всі відчуття та переживання головних героїв, в першу чергу розповідача, вбачаються на рівні думки, слова, погляду. Відповідно читач сприймає їх як висновки і враження людей ексцентричних, що вбачають чуттєвість у миттєвих поглядах, рухах та дозволили такому непомітному еротизму захопити всі їхні думки. Дії головних героїв стають залежними від наслідків цього і вони з зосередженістю маніяків, чи просто божевільних, прагнуть зблизити підлітків. Оповідач з другом особливо не задумуються про вплив власної цікавості та часто дивних дій на оточуючих, їх долю та психологічний стан.
До речі, ступінь дружби між оповідачем і Фридериком в романі не вказаний. І якщо читач запідозрить гомосексуальні нахили в їх відносинах, то підтвердження цьому на сторінках книжки не знайде. Як і спростування.
Загалом, зовнішності головних героїв книги описані натяками, тому вони постають перед читачем розмитими, несфокусованими. Характери персонажів роману частково розкриваються через рефлексії розповідача, його спостереження, а також діалоги, вчинки, листи.
Читаючи «Порнографію» впадає в око негативне ставлення Ґомбровича до польського консерватизму, який він висміює. Багато іронії автора стосується католицизму, це описано в сценах в костьолі, помітно з розмови атеїста Фридерика із щирою католичкою пані Амелією.
Манера розповіді головного героя скупа та беземоційна. Сюжет книжки доволі простий та все ж містить кілька несподіваних поворотів. Події роману розгортаються неспішно, напруга нагнітається повільно, а закінчення роману має всі шанси здивувати читача.
Художнє оформлення «Порнографії» здійснив Євген Самборський. Саме завдяки йому на форзацах книжки з’явилися малюнки, а наприкінці розміщені тринадцять фотографій, які мають слугувати «підґрунтям для особистісної інтерпретації цього твору» та бути його доповненням.
Звичайно, роман не є розважальним. Декому він може здатися доволі дивним, можливо навіть відразливим. Та безперечно, «Порнографія», яка, до речі, була екранізована в 2003 році Яном Якубом Кольським, відноситься до класичної польської літератури. Відповідно, вона буде цікава не тільки шанувальникам творчості Ґомбровича, але й гарним подарунком тим, хто цікавиться європейською літературою ХХ століття.
Вітольд Ґомбрович. Порнографія. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 168 с.
Микола Петращук
