Мої вітання друзі! Сьогоднішні гості журналу “PIK” – це засновники поетичного конкурсу “Гайвороння” Ігор Астапенко та Богуслав Поляк. Сьогодні вони поділяться з нами тим, як вони заснували поетичний конкурс “Гайвороння”, з чого все почалось і чим є поетичний конкурс зараз. Також розкажуть про себе, хто вони такі засновники “Гайвороння”, звідки і чим займаються в повсякденному житті.
Розкажіть про поетичний конкурс «Гайвороння». З чого все починалось?
- Ігор. Ідея прийшла до нас із Богуславом досить спонтанно під час телефонної розмови взимку 2014-ого. Я запропонував «замутити» якийсь цікавий поетичний конкурс для молоді, Богуслав одразу підтримав і вигадав назву «Гайвороння», бо йому припало до душі це слово з мого вірша. Після цього ми просто створили спільноту конкурсу у вконтакті, прийняли заявки учасників (їх було не більше 50-ти), удвох оцінили їх і оголосили результати. Сьогодні, завдяки цілій команді людей, які активно працюють над конкурсом, у нас у 9 разів більше учасників. І це не може не тішити.
- Богуслав. Саме так, я пам’ятаю, як я чекав на маршрутку на зупинці біля «Магелана», мені зателефонував Ігор і поділився ідеєю. Я собі й не уявляв, що все досягне нинішніх масштабів, чим я, безумовно, дуже тішуся!
Яка основна мета конкурсу?
- Ігор. Відкривати нові імена в сучасній поезії. Багато хто нарікає, що їх не чують або не хочуть чути. Наша мета – зробити так, щоби поезію наших лауреатів чули й знали. Ми беремо за критерій винятково художній рівень тексту. Ім’я та авторитет автора не мають для нас жодного значення. Поезія – це в першу чергу вірші, а вже потім люди.
- Богуслав. Наші судді, наше журі, теж складається із молоді, що неабияк правильно, бо ти, надсилаючи свої тексти, отримуєш оцінку від собі рівних, які розуміють тебе, твої вірші, бо самі такі.
Ігор та Богуслав розкажіть про себе?
- Ігор. Український поет, трохи перекладач, трохи педагог, трохи організатор. Автор двох поетичних збірок «Щільник» (2015) та «Лихотомія» (2016). Це, мабуть, найважливіше. Живу літературою та мистецтвом. Люблю щось робити, до чогось прагнути, розвиватися.
- Богуслав. Я народився у Києві. За освітою філолог. Писати вірші почав років десять тому, крім цього займаюся реконструкцією архаїчних музичних інструментів, граю в гурті.
Про що Ви пишете?
- Ігор. Не думаю, що бодай 10% сучасних поетів зможуть дати відповідь на це запитання. Бо теперішня поезія не дуже контактує з категорією що, радше – з категорією як. Коли я сідаю писати текст, я не задумаюсь над цим, для мене вірш – це продукт більше ірраціонального, підсвідомого, аніж чогось осмисленого. Я ні про що не пишу. Це питання до прозаїків.
- Богуслав. Я радше записую те, що приходить. Або роблю замальовки дійсності, що оточує мене в певний момент.
Що порадите молодим поетам?
- Ігор. Я ще саме наче молодий! Не люблю давати порад, бо це означатиме, що я ставлю себе вище й можу собі дозволити розкіш «роздавання» якихось напучень. Основна проблема сучасної поезії, як на мене, – це те, що багато поетів-початківців надто легковажно ставляться до літератури, тобто хочуть продукувати власне, не знаючи того, що написано до них. Саме тому з’являється вторинність, невідповідність епосі, архаїка в її негативній конотації.
- Богуслав. Багато читати, а тоді вже писати самому.
Як почати писати?
- Ігор. Я би сказав: «Чи варто починати?». Частково сказав про це в попередній відповіді. Тут хіба що додам: якщо вже й намагатися прийти в літературу (поезію – зокрема), варто бути дуже відповідальним перед нею. Поезія – це не проститутка, якою можна скористатися у своїх цілях. Це велика праця. Щоденна. Наполеглива. Кропітка.
- Богуслав. Треба визначити, чи це тобі справді треба. Якщо ти не можеш не писати, якщо ти носій цього вірусу, тоді без варіантів.
Звідки черпати ідеї та знаходите мотивацію?
- Ігор. Із життя. Це завше універсальне джерело. Штучно шукати натхнення, як на мене, не дуже правильно. Воно само знайде тебе, коли буде треба. Із мотивацією так само.
- Богуслав. Треба експериментувати. Постійно. Шукати себе і паралельно, читати те, що написане до тебе.
Що порадите читати?
- Ігор. Знову ж таки поради! Хай це буде так: поезія скальдів, епос про Гільгамеша, українське бароко, французький символізм, український і російський футуризм, бітники, Нью-Йоркська група поезія, Київська школа поезії, сучасна скандинавська проза, українські 2000-ки й 2010-ки (у тому числі Ігор Астапенко та Богуслав Поляк + члени журі «ГАЙВОРОННЯ»!), але це тільки початок. Список можна розширювати до нескінченності.
- Богуслав. Першоджерела. Все написане вже до нас. Особливо корисно знайомитися із творами представників інших культур, потім дивишся на все інакше. Ну і, звичайно, читайте лавреатів «Гайвороння»!
Що побажаєте нашим читачам?
- Ігор. Дочекатися Нобелівського лауреата-українця в літературі. Кайфувати від літератури. Радіти життю.
- Богуслав. Читайте українську поезію, бо вона найкраща! Слідкуйте за «Гайворонням», воно ще відкриє багато чудових імен!
Дякуємо Ігорю та Богославу за цю чудову розмов та бажаєму поетиному конкурсу “Гайвороння” розвитку та відкриттів нових молодих талантів.
