Давайте виконаємо веселу вправу. Закрийте очі, глибоко вдихніть і постарайтеся порахувати всіх своїх друзів. Не тільки найближчих і не тільки тих, кого бачили недавно. Взагалі всіх людей на Землі, кого ви можете назвати другом або знайомим.
Порахували? Скільки вийшло? Відмінно. Тепер поділіть це число на два.
Ми тут трохи збрехали: вправа-то зовсім не весела. Зате в результаті ви отримали практично точне число справжніх, реальних друзів.
Гаразд, ми збрехали по-крупному. Насправді вправа досить сумна. Вона заснована на одному з найбільш депресивних соціологічних досліджень.
Журнал PLoS One опублікував результати дослідження, згідно з якими половина з тих, кого ми вважаємо своїм другом, не вважають так само.
Дослідники попросили студентів, учнів разом, оцінити один одного за шкалою від нуля («Я взагалі не знаю, хто це») до п’яти ( «Це один з моїх кращих друзів»). Дружбою вважалася оцінка з трьох до п’яти балів. Учасники також записували свої здогади про те, як інші люди будуть їх оцінювати.
Виявилося, що 94% опитаних сподівалися отримати настільки ж високі бали від своїх друзів. Це логічно: ви навряд чи будете називати когось другом, якщо не думаєте, що цей зв’язок зворотній.
З іншого боку, ми фіксуємо і односторонні дружні стосунки. Наприклад, говоримо: «Я її не знаю, але вона здається мені гарною людиною». Загалом, ці два сценарії розвитку дружби охоплюють практично всі зафіксовані під час експерименту взаємини між студентами.
Але реальність виявилася жорстокою: тільки 53% оцінок були взаємні. Половина з тих, хто сподівався отримати високу оцінку від свого, здавалося б, одного, насправді був оцінений низькими балами.
Звичайно, дослідження не було масштабним: у ньому взяло участь всього 84 людини. До того ж вони ще навчаються в університеті. А все прекрасно знають, що після випуску відносини між однокурсниками змінюються. Хтось починає дружити ще сильніше, а хтось забуває про своїх товаришів, переступивши поріг університету з дипломом в руках.
Але дослідники не заспокоїлися і вивчили дані інших робіт про дружбу, збільшивши таким чином кількість учасників до 3 160 осіб. І результати були навіть гірше: взаємність існувала тільки між 34% піддослідними.
«Ці дані говорять про нездатність людей сприймати дружбу як щось принципово взаємне. При цьому можливість невзаємної дружби псує наше власне уявлення про себе», – зазначають автори дослідження.
Що ж, це чесно. Нікому не сподобається думати про себе як про небажану людину. Можливо, ця нездатність – просто спосіб емоційного самозахисту.
