Протягом багатьох століть держави об’єднувалися здебільшого для того, щоб «дружити проти когось». Делоський союз, який був створений в п’ятому столітті до нашої ери, був покликаний розгромити війська персів, Кальмарська унія королівств Данії, Норвегії та Швеції виникла на противагу німецькій експансії в Скандинавії, а Антанта боролася проти «Троїстого союзу». Звичайно, в нашому світі існували прогресивні особистості, які створювали міжнародні організації, які виконують миротворчі функції, але кардинально все змінилося після Першої світової війни: люди вирішили, що, нарешті, пора придумати щось, що змусить світ на планеті зупинитися раз і назавжди.
Ліга Націй
Всесвітньо відомий філософ Іммануїл Кант протягом багатьох років спостерігав за політичною та економічною ситуацією в світі, а в 1795 році написав трактат «Вічний мир», назву якого в перекладі з німецької мови можна розглядати в значенні «вічний спокій». Швидше за все, саме тому багато читачів і інтерпретаторів вважали цю наукову роботу жартом. Насправді ж Кант пропонував світу систему міжнародних відносин, при яких не буде існувати підстав для військових зіткнень.
Ліга Націй була заснована більше ніж через сто років після розробки філософом теорії про довготривалий світ. Поштовхом до дружнього об’єднання країн послужило закінчення Першої світової війни і підписання Версальського договору в 1919 році. Спочатку в Лігу Націй входили 44 держави, які заснували Секретаріат, Асамблею і Раду, а також Організацію охорони здоров’я, Міжнародну організацію праці, Комісії з питань рабства, справах біженців, дослідженню правового статусу жінок та інші важливі органи, які дозволяли країнам-учасникам регулювати основні проблеми у суспільстві.
Організація Об’єднаних Націй (ООН)
Основа діяльності та структура організації були розроблені під час Другої світової війни. У 1942 році представники 26-ти держав зобов’язалися від імені своїх урядів продовжувати спільну боротьбу проти країн «осі», але офіційною датою появи ООН вважається 24 жовтня 1945 року: саме тоді представники 50-ти країн підписали Статут організації. Польща приєдналася до них пізніше і стала 51-ю державою-засновником.
На сьогоднішній день, прийом в члени відкритий для всіх «миролюбних держав, які візьмуть на себе зобов’язання, передбачені в статуті зобов’язання і які можуть і бажають ці зобов’язання виконувати».
Найважливішим органом ООН є Генеральна асамблея, яка здійснює основні повноваження. Також важливими органами асоціації є Рада безпеки, Секретаріат, Міжнародний суд, Економічна і соціальна ради, Рада з опіки та Поштова адміністрація. Вони дають організації можливість впливати на соціальний і економічний розвиток країн-учасників, здійснювати миротворчі операції і надавати допомогу під час гуманітарних катастроф.
ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization)
Після закінчення Другої світової війни на Конференції ООН Франція і Великобританія, які перенесли всі тяготи військових років, запропонували створити організацію, покликану встановити справжню культуру світу. За їхнім задумом, співдружність держав мало сприяти забезпеченню «інтелектуальної і моральної солідарності людства» і тим самим перешкоджати появі передумов до нової світової війни. Так сталося створення ЮНЕСКО – однієї з найбільш впливових міжнародних організацій, пов’язаних з ООН спеціальною угодою про співпрацю.
Зараз всі країни учасники працюють в наступних напрямках: природні, соціальні та гуманітарні науки, культура, комунікація та інформація, при цьому пріоритетною сферою є освіта. Керівними органами ЮНЕСКО є Генеральна конференція та Виконавча рада, а виконавчим – секретаріат на чолі з генеральним директором.
Міжнародний олімпійський комітет
Міжнародні спортивні організації з’явилися в нашому світі ще в кінці дев’ятнадцятого століття: наприклад, Федерація гімнастики була заснована ще в 1881 році і функціонує досі. Але мало які асоціації привнесли так багато в розвиток міжнародних відносин, як Олімпійський комітет.
Історик, педагог і літератор П’єр де Фреді, барон де Кубертен з юнацького віку захоплювався фізичним вихованням і вважав спорт одним з найважливіших умов гармонійного розвитку особистості. Саме з його вуст вперше прозвучала публічна пропозиція про створення нових Олімпійських ігор. Це сталося в 1892 році, коли барон виступив в Сорбонні з доповіддю «Відродження олімпізму», а в 1884 році в цьому ж університеті завдяки старанням П’єра і його соратників був заснований Міжнародний Олімпійський Комітет. Перші Олімпійські ігри сучасності пройшли в Афінах на знак спадкоємності ігор античності і мали великий успіх.
