У світі, де цифрова ефемерність загрожує стерти пам’ять поколінь, існують видання, що діють як якори. Перевидання праці Мирона Кордуби «Писанки на Галицькій Волині», підготовлене видавцем Олександром Савчуком, — це не просто етнографічна розвідка. Це акт культурної реставрації, що повертає нам голос інтелектуала кінця XIX століття, який зумів розгледіти у крихкій яєчній шкаралупі складний всесвіт символів та ідентичності.
Історик за межами архівів
Мирон Кордуба, учень великого Михайла Грушевського, більше відомий своїми монументальними історичними працями. Проте в цій книзі він постає в ролі прискіпливого польового дослідника. Наприкінці 1890-х років, коли зацікавленість народною культурою часто межувала з наївним романтизмом, Кордуба застосував до писанкарства майже хірургічну точність. Він не просто милувався орнаментами; він каталогізував їх, класифікував та аналізував як мову, що поступово зникала під тиском індустріалізації. Його підхід — це поєднання наукового позитивізму з глибокою емпатією до селянського космосу.
Мова, написана воском
Центральна частина книги присвячена семантиці. Кордуба веде читача крізь лабіринти «сонечок», «зірок», «безконечників» та «грабельок». Для сучасного читача, звиклого сприймати писанку як великодній сувенір, аналіз автора стане справжнім відкриттям. Він доводить, що кожен штрих на писанці Галичини та Волині був не декоративним елементом, а магічним закляттям, аграрним кодом або релігійним символом, що сягає корінням дохристиянських часів.
Автор майстерно висвітлює регіональні особливості, демонструючи, як ландшафт і локальна історія формували візуальну естетику. Це дослідження перетворює орнамент на текст, який можна і треба читати.
Естетика наукового артефакту
Окремої уваги заслуговує виконання самого видання. Видавець Олександр Савчук відомий своїм перфекціоністським підходом до інтелектуальної спадщини, і ця книга не стала винятком. Відтворення оригінальних таблиць та ілюстрацій дозволяє відчути фактуру часу. Видання виглядає як діалог між минулим і сучасним: воно зберігає дух першоджерела 1899 року, але завдяки сучасному дизайну та поліграфії стає об’єктом високого книжкового мистецтва. Це той випадок, коли форма ідеально відповідає змісту.
Позачасове значення
У часи національних випробувань звернення до таких праць, як «Писанки на Галицькій Волині», набуває нових сенсів. Кордуба нагадує нам, що культура — це не лише великі битви чи політичні договори, але й тяглість традиції в найменших дрібницях. Ця книга є свідченням того, що українська ідентичність завжди мала глибоке інтелектуальне та естетичне підґрунтя, задокументоване науковцями світового рівня.
Цю книгу можна придбати на сайті «Видавець Олександр Савчук»: https://savchook.com/books/pysanky-na-galytskij-volyni/
Це фундаментальне дослідження перетворює декоративне мистецтво на серйозний історичний документ, пропонуючи читачеві не лише візуальну насолоду, а й глибоке розуміння того, як народна пам’ять викарбовується на крихких поверхнях. Книга є обов’язковою для кожного, хто прагне осягнути витончену складність українського культурного коду.
Мирон Кордуба — видатний український історик, державник, педагог та письменник. Учень Михайла Грушевського, дослідник Галицько-Волинського князівства та міжнародних зв’язків XVII ст.. Був консулом ЗУНР у Відні, викладав у Варшавському університеті, залишив понад 500 наукових праць.
