З чого п’ють горілку?
Розглянемо це питання у подробицях. Горілка – тема серйозна.
В наш час можна побачити дві основні традиції пиття пшеничної горілки:
Умовно традиційну.
І умовно європейську.
Подробиці та пояснення нижче.
Умовно традиційний спосіб споживання горілки та посуд для нього
Грамотне та культурне вживання міцних спиртних напоїв це, якщо завгодно, ритуал. Можна навіть сказати – культурне явище. Як будь-яке культурне явище, способи вживання тих чи інших спиртних напоїв виникли не просто так. І, звичайно, як і будь-який ритуал, вони обросли набором необхідних атрибутів.
Посуд, лише частина цієї атрибутики. Але частина не випадкова та дуже важлива!
У якому посуді подають горілку до столу?
Часто горілку подають просто у пляшці. Тому деякі виробники намагаються зробити пляшку красивою, навіть надати їй елементи брендового дизайну.
Але, все ж таки, пляшка – то не цікаво. Інше діло, графін під горілку!
Графіни під горілку – вишукані замінники звичайної пляшки. Бо пляшка виглядає надто утилітарно і не завжди доречно. Особливо, під час урочистостей.
А ще є така цікавий та красивий посуд для горілчаних напоїв, як штоф!
Чим відрізняються між собою графин та штоф?
У тому, що графін винайдено арабами, є певна історична іронія. Подумайте – за популярну ємність для подачі горілки ми повинні бути вдячні людям, які традиційно не п’ють. Щось у цьому все ж таки є.
Штоф, як зрозуміло з назви, виходець із Європи.
Відрізнити графин від штофа легко. Графін – круглий у поперечному перерізі, з витонченою шийкою і, часто (але не завжди) з «носиком», що полегшує наливання горілки в чарку.
Штоф – квадратна в перерізі пляшка, що закривається зверху декоративною скляною пробкою.
Штоф, до того ж, ще й стандартна міра об’єму. Один штоф, це десята частина відра (або десять чарок). У зрозумілих нам літрах це становитиме 1,2.
Хоча зараз цих стандартів дотримуються рідко. Легко можна зустріти і літровий, і півторалітровий штоф.
Як та із чого п’ють горілку?
Вважається, що справжня горілка з’явилася у XIX сторіччі.
Напій досить швидко став популярним. Але, на жаль, часто він був низькоякісним. Через це з’явилася традиція вживати його охолодженим і пити залпом порціями по 50-100 г за раз.
Якщо традиція сформувалась, то її вже продовжують дотримуватися. Хоча, звичайно ж, тепер нам доступна горілка набагато вищої якості.
Адже довкола вже багато років існує цілий культурний комплекс:
Те, що ми п’ємо.
Те, як ми п’ємо.
Те, із чого ми п’ємо.
Те, чим та як закушуємо.
І те, як поводимося при цьому і що говоримо.
Так що ж, скасовувати тепер усе це? Тільки тому, що горілка стала якісною? Вибачте, культура та традиція так не працюють!
Отже, на даний момент існує два основних види посуду для вживання горілки «канонічним способом»: стопка та рюмка.
Познайомимось із ними ближче.
Що таке стопка?
Стопка – невелика циліндрична посудина. Власне, це – невелика чарка для розпивання міцних спиртних напоїв. Вважається, що стопка набагато старша за горілку. Перші відомі нам «стопарики» відносять приблизно до першого століття нашої ери.
Тобто, для сучасників євангельських подій така чарка була дивовижним новим винаходом.
Стопки бувають гладкими та гранованими. Виконуються з різних матеріалів: скла, кришталю, нержавіючої сталі та навіть золота чи срібла.
До речі, довгий час найпоширенішими були дерев’яні стопки. Адже скло коштувало надто дорого.
Не стандартизовано і об’єм стопки. «Близько 100 грам», не точніше. Вважається, що саме тому стопка стопкою і зветься. Від слова «сто». Так це, чи ні, точно вже не скаже ніхто.
Але версія цікава.
До речі, подібне до стопки походження має і американський шот.
Що таке шот?
Шот – теж, по суті, маленька чарка. Ще менша ніж стопка. У нього входить 50-75 г напою.
Саме слово «шот» перекладається з англійської як «постріл». Так американці описали манеру пиття залпом.
З’явився шот у роки сухого закону. Спиртне, що продавалося бутлегерами тих років, теж часто було відверто поганим. Маленький шот мав хоч якось допомогти з цією проблемою.
До того ж, верхній зріз шота часто робився вужчим за донце. Щоб у момент ковтка випадково не вдихнути запах. Коментарі, як кажуть, зайві.
Минули роки. Сухий закон скасовано. Напої стали набагато якіснішими. Але лиха традиція гангстерських часів залишилася.
Що таке рюмка?
Якщо стопка по суті – маленька склянка, то рюмка – маленький келих. Вважається, що назва «рюмка» походить від слова «римська». Бо у давнину, тільки у цивілізованному Римі могли виробляти такі чарки. Так це, чи ні, насправді теж невідомо. Бо діла ті дуже вже давні.
Невеликий витончений келих на ніжці відрізняється якимось вродженим аристократизмом. Він ніби створений для більш культурного та поважного вживання горілки. Це надає процесу якийсь клас. Піднімає його рівень. Бо сама форма рюмки передбачає помірну і культурну поведінку в процесі пиття. З рюмкою, як із пристойною панночкою, не можна обходитися грубо. Якщо ви, «прийнявши на груди», гримнете рюмкою об стіл, її ніжка такого, швидше за все, не переживе.
Саме тому, серед простодушного пролетаріату рюмка довгий час вважалася «більш жіночою» чаркою.
Стопка більш стійка. Стопку простіше і зручніше тримати (особливо великою рукою). У стопки часто буває товсте, міцне донце, що добре переживає зіткнення зі стільницею.
Не будемо сперечатися, чи є стопка більш маскулінною. Поняття про мужність можуть відрізнятися. Але те, що вона більш демократична – це точно.
Ну а чарка, що ж, вона – аристократка.
Звичайний обсяг горілчаної рюмки – 50 гр.
Умовно європейський спосіб споживання горілки та посуд для нього
На Захід горілка прийшла вже набагато якіснішою. Довгий час залишалася там екзотикою. З цієї причини вона не була ні дешевою, ні відверто поганою.
Через це необхідність охолоджувати напій і пити його залпом, щоби заглушити неприємний присмак, перед європейцями, як правило, не стояла.
У моду увійшли коктейлі. І манера пити горілку не охолодженою та не поспішаючи.
Це – зовсім інший спосіб споживання горілки. І інша його культура. Не краща та не гірша. Просто виникла вона в іншому середовищі. У інших умовах. Навколо продукту дещо іншої якості.
Один з відомих французьких експертів у цих питаннях – Франсуа Тібо, рекомендував пити горілку з високого келиха з вузьким верхом та широким низом (келих-тюльпан, туліп). Щоправда, при цьому передбачалося, що горілку злегка розбавлятимуть водою, щоб послабити спиртовий присмак. І що її не будуть ковтати залпом, а намагатимуться розкуштувати, щоб «відчути пшеничні нотки».
Як бачимо, цей варіант докорінно відрізняється від звичного нам (умовно традиційного). Тому відрізняється і вид келиха, в якому подається горілка.
