Мої вітання друзі! Сьогодні не звичайний пост для журналу «PIK”, це буде перше інтерв’ю. У гостях надзвичайна приємна та чарівна дівчина – Надія Думич, логопед-дефектолог зі Львова.
Тому влаштовуйтесь зручніше – розмова вийшла дуже цікавою та корисною.
Надю, розкажи трошки про себе, і про те, чому ти вибрала саме професію логопеда?
Привіт, мене звати Надія я логопед-дефектолог. Дуже люблю працювати з дітками і щаслива, що пов’язала своє життя з логопедією. Ще з дитинства я знала, що буду працювати з дітками.
Були різні думки, вихователь у садочку, вчителька початкових класів. Але вже у випускному класі я дізналася про таку спеціальність як логопед. Мене ця професія зацікавила, і я вирішила спробувати. І ще жодного разу не пожаліла про вибір.
А виникало бажання піти в іншу сферу діяльності?
Ні, не виникало.
Можливо я помиляюсь, але мені здається, що дітей з порушенням мовлення стає все більше. Як ти думаєш, з чим це може бути пов’язано?
Так, ти маєш рацію. З кожним роком ми діагностуємо збільшення дітей з порушенням мовлення.
Причини цього є, як і фізіологічного характеру так і соціального. До фізіологічних причин ми може віднести захворювання матері під час вагітності, недоношеність дитини, різноманітні пологові травми, обвиття пуповиною (асфіксії, гіпоксії), захворювання дитини до 3 років.
Соціального характеру двомовність у сім’ї, також коли батьки мало спілкуються з дітьми.
Чи може свого роду «неправильне виховання» негативно позначитися на формуванні мови? Я не маю на увазі зовсім крайні випадки, коли батьки ведуть асоціальний спосіб життя і не займаються дитиною. А самі звичайні обставини, які мають місце бути в будь-якій сім’ї.
Так, звісно. Навіть якщо батьки мало часу приділяють дитині, не спілкують з нею чи спілкуються, але не так як цього хотілося, це може вплинути на подальший розвиток дитини. На жаль, діти зараз дуже багато часу проводять за гаджетами, що теж негативно впливає на мовленнєвих розвиток.
Коли батькам варто починати турбуватися з приводу мови?
За мовленням дитини треба слідкувати постійно. Але найкраще у 2.5-3 роки, якщо батьки помітили, що дитина не говорить фразами, простими реченнями, словник дитини не відповідає віковим нормам тоді рекомендую звернутися до логопеда та невропатолога для обстеження.
За якими ознаками батьки можуть визначити, що у дитини ті чи інші проблеми з промовою і потрібна допомога фахівця? А коли не варто турбуватися?
Давайте, візьмемо той вік з якого ми можемо почати корекційну роботу з дітьми – це від 3 років.
- 3 роки – відсутнє мовлення, у мовленні присутні лише прості слова, у мові відсутні фрази, мова незрозуміла для оточуючих, словник дитини не відповідає віковій нормі.
- 4 роки – порушення вимови таких звуків: Ш, Щ, Ж, Ч.
- 5 років – порушення вимови будь-яких звуків, дитина неправильно будує речення, не може скласти оповідання за картинкою, погано запам’ятовує букви, з трудом вивчає вірші.
В якому віці потрібно починати займатися з логопедом?
Заняття можна починати проводити з 3 року, але все треба дивитися дуже індивідуально.
Скажи, а чи є в мовному розвитку дитини такий момент, який можна упустити? До якого віку мовні порушення виправляються досить легко?
Так, є такі моменти, які батьки можуть опустити. Важко говорити у загальному, тому що треба розбирати кожен мовленнєвий діагноз. Але скажу у загальному, що є такі порушення при яких не проводити корекцію, можна допустити регрес у розвитку дитини і потім корекційна робота буде набагато складніша і триваліша, а в деяких випадках можливо і не допоможе.
Тому краще попередити виникнення і для профілактики раз у рік до 7 років сходити на огляд до логопеда.
Скільки занять може знадобитися для того, щоб добитися хорошого результату? Це питання виникло, по-перше, тому, що частіше за все у батьків дуже туманне уявлення про роботу логопеда – дефектолога. А по-друге, існує досить тонка грань між потребами дитини і потребами фахівця, який отримує грошову винагороду за свою роботу.
На жаль, на це запитання дуже важко дати точну відповідь. Все дуже індивідуально і залежить від багатьох факторів, до прикладу: вік дитини, неврологічний стан, вид і рівень мовленнєвого порушення.
Проблеми з вимовою може вирішити тільки вчитель-дефектолог (або логопед), або батьки можуть вирішити проблему займаючись зі своєю дитиною самостійно?
В моїй практиці неодноразово було таке, що батьки приходили на консультацію я давала рекомендації чи наприклад робила постановку звуку, а батьки вже самостійно займалися дома з дитиною і за деякий час приходили для повторного огляду.
Для корекції різних дефектів мовлення чи потрібно залучати інших фахівців, крім вчителя-дефектолога? Наскільки це може бути корисно?
Так, звичайно. Подолання порушення мовлення- комплексна робота великої команди фахівців (мультидисциплінарна команда). У цю команду входять спеціалісти різних напрямків: медичного (невролог, невропатолог, лор, отоларинголог, фізіотерапевта, лікаря ЛФК), психолого-педагогічного напрямку (логопед, дефектолог, психолог, психіатр, АВА-терапевт). Але все це залежить від мовленнєвого порушення, все необхідно підбирати з урахування індивідуального підходу та нозології.
Яку роль відіграють батьки у формуванні правильної вимови у дитини? Нерідко складаються такі ситуації, що батьки записали дитину до логопеда і вважають, що вся робота зроблена.
О, це мабуть буде моє улюблене запитання. Ти правильно сказав, що батьки записують до логопеда і вважають, що вже не потрібно нічого робити, але ні. Завжди кажу батькам, що моя робота це 40% від загального результату, решту 60% необхідно виконувати їм. Адже поставити звук це лише один крок, необхідно ще, щоб дитина використовувала його у мовленні. Для цього необхідно батькам робити завдання дома, постійно виправляти дитину у самостійному мовленні і тоді буде хороший результат.
Бувають такі випадки, коли я активно батьків залучаю до заняття, а саме це у роботі з дітками з РСА, на мій погляд це хороша практика.
Чи варто батькам весь час поправляти дитину, якщо вона говорить неправильно?
Якщо батьки відвідують логопеда і логопед показав правильну вимову певного звуку, провів роботу з дитиною над цим звуком, то це не те що варто робити, це обов’язково до виконання. Так ми швидше отримаємо бажаний результат.
Розкажи будь ласка, чим ще займається вчитель-дефектолог, крім проблем, які у всіх на слуху (затримка мовного розвитку, загальне недорозвинення мови, постановка і автоматизація звуків, заїкання)?
Я би сказала, що “поле’’ роботи логопеда дуже широке, що я тільки не роблю і це не завжди логопедична робота. Працюю над психічними процесами (пам’ять, увага, мислення, уява), координація рухів, орієнтація у просторі, корекція небажаної поведінки (це переважно діти з РСА, СДВГ), логопедичну ритміку часто застосовую у роботі з дітьми, логопедичний масаж і ще дуже багато різним прийомів і методик.
На даний момент працювала вже зі всіма мовленнєвими діагнозами, кожен випадок є цікавий і індивідуальний про це ще обов’язково розповім.
Я не з чуток знаю, що ще в дитинстві батькам можуть сказати, що в їхньої дитини коротка вуздечка мови, і рекомендувати її підрізати, щоб надалі уникнути проблем з вимовою . Чи завжди виправдано хірургічне втручання? Чи може дитина чисто говорити з короткою вуздечкою?
Вважаю, що не потрібно. На даний момент є велика кількість вправ та механічних засобів (зондів) за допомогою якого можна розтягнути вкорочену під’язикову вуздечку. Саме це я і роблю, що використовую ці всі ігри і вправи, наприклад з чупа-чупсом і за певний час вуздечка розтягується.
Дякую, Надю, за цікаву та змістовну бесіду. Дозволь побажати тобі успіхів та подальшого професійного росту! А всі додаткові запитання можна задати в коментарях до посту.
