Відмінні результати IQ-тестів і здатність читати Кафку в оригіналі далеко не завжди гарантують, що людина буде успішною. Іноді високий рівень інтелекту може супроводжуватися психологічними проблемами і ментальними розладами. Навіть дуже розумні люди часом саботують власний успіх і приймають саморуйнівні рішення. Ось з якими типами інтелектуалів це зазвичай відбувається.
Тривожний
Дослідження показують, що рівень інтелекту і тривожність тісно повязані: чим вище інтелект, тим сильніше ризик появи тривожності.
З одного боку, турбуючася людина краще підготовлена до труднощів, тому що постійно прокручує в голові гірші варіанти розвитку подій. Але, з іншого боку, це завдає негативні переживання і людина сильно боїться зробити помилку.
Крім того, занепокоєння забирає дуже багато часу, душевних і фізичних сил. Замість того щоб йти до своїх цілей, людина хвилюється, раптом щось піде не так, аналізує свої відчуття, поглиблюється в самобичування.
Не будемо забувати і про безсоння, депресії, головні болі, які часто йдуть рука об руку з тривожним розладом. Виходить абсолютно вбивчий для успіху комплект.
Головна проблема криється в тому, що не можна просто взяти і перестати себе накручувати, як люблять радити зверхньо деякі диванні експерти. І в цілому самому може бути важко впоратися з тривожністю, навчитися приймати її і відпускати, освоїти різні техніки заспокоєння і релаксації. Найкраще робити це разом з психотерапевтом або навіть психіатром.
Перегорівший юний геній
Колишні відмінники і ті, хто в дитинстві отримував просто хороші оцінки і багато похвали, в дорослому житті нерідко стикаються з крахом ілюзій. Вирослі вундеркінди відчувають себе нещасними, вони незадоволені своїми досягненнями і тим, як склалося їхнє життя.
Їм важче впоратися зі стресом, вони часто виявляються ізольованими від інших і не можуть зрозуміти, чого хочуть і чим їм займатися. Про це ще в 1926 році розповів в своєму масштабному дослідженні професор Стенфордського університету Льюїс Тёрман: високий інтелект не гарантія успіху в житті, і «занадто» розумні люди часто не знаходять свого щастя.
По-перше, з віком обдаровані діти розуміють, що не так уже й виняткові, як їм вселяли. По-друге, усвідомлюють, що справжній світ – це не улюблена школа, тут ніхто не хвалить тебе перед усім класом і не видає грамоти. По-третє, на таких людей тиснуть високі стандарти, які в їх дитинстві поставили їм дорослі і вони самі. Як результат – розгубленість, досада, невпевненість в собі, страх не виправдати очікування, вигоряння.
У такій ситуації допомагає робота з психотерапевтом, а також самоаналіз і визнання того факту, що ніхто не зобов’язаний відповідати всім вимогам, які пред’являлися в дитинстві, і до кінця днів своїх залишатися зразковим відмінником.
Одинак
Згідно дослідження, люди з високим IQ отримують менше задоволення від життя, якщо їм доводиться багато спілкуватися, і в цілому часто вважають за краще самотність.
Іноді це риса характеру і наслідок інтровертності. А іноді так буває, тому що чим інтеллектуальніше людина, тим складніше знайти рівного собі співрозмовника, з яким буде цікаво.
Подібні обставини заважають заводити корисні зв’язки і будувати відносини. До того ж людині, яка вважає себе занадто розумною і особливою, деколи складно будувати кар’єру і погоджуватися на початкові посади з низькою зарплатою.
Ризиковий
Як би це було не парадоксально, високоінтелектуальні люди більше за інших схильні ризикувати і приймати необдумані рішення. Така поведінка часто веде до втрат, що може позначитися і на фінансовому становищі, і на якості життя в цілому.
Крім того, через цю схильності багато інтелектуалів постійно шукають нові враження і вважають себе невразливими, тому частіше за інших експерементують з наркотиками.
Щоб домогтися успіху, таким людям важливо вчасно гальмувати себе і пам’ятати, що розвинений розум ще нікого, на жаль, не зробив незламним.
Самовпевнений
Розумні люди, що очевидно, швидше засвоюють і аналізують інформацію, добираються до суті складних явищ і концепцій. І оскільки так відбувається з дитинства, в людині з часом міцніє впевненість, що можна за дві секунди розібратися навіть в самій об’ємній темі або з ходу вирішити нове завдання.
На ділі так буває не завжди. Трапляється, такі «розумники» беруть на себе більше, ніж можуть витягнути, і в підсумку, наприклад, дають безглузді поради, дезінформують оточуючих, допускають дурні промахи в роботі.
Щоб не впасти в надмірну самовпевненість, потрібно постійно підвищувати свій рівень знань, критично оцінювати, що робиш і говориш. Важливо пам’ятати, що ні диплом про вищу освіту, ні вчений ступінь, ні інші регалії не гарантують імунітету проти помилок.
Навіть лікарі інколи вважають, що щеплення шкідливі, а випускники вузів, як з’ясувалося, вірять в привидів частіше, ніж студенти.
