Згідно з останніми дослідженнями ДНК, опублікованими в The Wall Street Journal, близько 4 мільярдів людей, що проживають сьогодні, можуть простежити своє походження до ямної культури, яка існувала на території сучасної України близько 5000 років тому.
Ямна культура, названа так через їхній звичай ховати померлих в ямах під курганами, вважається однією з найвпливовіших доісторичних спільнот. Вони могли бути першими, хто використовував коней для верхової їзди та колісні вози, що сприяло їхній швидкій експансії.
Дослідники проаналізували ДНК близько 450 доісторичних осіб з 100 місць у Європі, а також використали дані з тисячі раніше вивчених зразків. Аналіз показав, що близько 3000 року до нашої ери спільнота мігрувала з басейну Волги в українські степи, де змішалася з місцевим населенням, утворивши ямну культуру.
Генетичною «колискою» цієї культури вважається українське село Михайлівка, яке зараз перебуває під російською окупацією. Звідти ямна культура поширилася по всій Євразії, несучи свої гени та спосіб життя від Португалії до Монголії.
«Вони змінили населення Європи й, зрештою, всього світу», – заявив генетик із Гарвардської медичної школи Девід Райх.
За словами археологів і генетиків, ця експансія визначила більшу частину світової генетичної та культурної спадщини.
«Ця експансія заклала основу для домодерної глобалізації», – додав професор археології Гетеборзького університету у Швеції Крістіан Крістіансен.
Дослідження також показують, що від мови ямної культури могли походити близько 400 інших мов, включаючи латинську, грецьку, англійську, російську та німецьку.
Хоча ідея про походження мов Європи, Ірану та Індії від однієї давньої мови була запропонована ще в 18 столітті, генетичні докази лише зараз починають підтверджувати цю теорію.
Однак, як зазначає Лехті Сааг, дослідник стародавньої ДНК з Тартуського університету в Естонії, генетичних доказів недостатньо для повного підтвердження походження мови.
Девід Райх також зазначає, що прихід ямної культури в Євразію можна вважати «культурним стиранням», оскільки в багатьох місцях чоловіча ДНК корінних жителів зникає з приходом ямної культури, тоді як жіноча ДНК зберігається в наступних поколіннях.
