Збентеження можна звернути собі на користь.
Навколишнім дійсно все одно
В інтернеті багато статей про те, як уникнути незручних ситуацій. І це вже ніби говорить нам про те, що потрапити в одну з них щось страшне. А тому, спіткнувшись на ескалаторі або перекинувши склянку з кавою, ми починаємо переживати: що люди подумають?
Іноді людина після незручного моменту може весь день прокручувати її в голові, вигадувати, як можна було краще вчинити, звинувачувати себе у непередбачливості. В оповіданні Чехова «Смерть чиновника» описаний крайній варіант розвитку подій. Герой чхнув на генерала, а потім так переживав через це, що, як відомо з назви, «ліг на диван і помер».
Але і в оповіданні, і в житті оточуючі не приділяють стільки уваги чужій незграбності, як своїй. Адже людям у принципі властиво думати про себе більше, ніж про інших. Тому варто простіше ставитись до незручних ситуацій.
Сором і збентеження – нав’язані емоції
Коли в нас щось не виходить, ми злимось, коли бачимо смішне — сміємося. Це є базові емоції. Але сором і збентеження – не такі. Наприклад, якщо ви підвернете ногу і шльопнете в калюжу в безлюдному місці, навряд чи червонітимете і виправдовуватиметеся. Просто потиснете плечима і підете далі. Соромитися ви почнете, коли вийдете до людей, бо одяг забруднений.
Сором і збентеження не існує поза суспільством. Вони — відгук на порушення соціального зводу правил. І збентеження оточуючими вітається, тому що така реакція начебто демонструє: «Я зробив щось не так, але знаю, що це не дуже схвалюється. Тому постараюся цього у майбутньому уникати».
Але можна і по-іншому: деяких речей зовсім не обов’язково соромитися. Ці емоції неприємні, і вони не ваші. Так що, потрапивши в незручну ситуацію, можна зовсім не мучитися і нічого з цього приводу не відчувати. А знизати плечима і йти далі.
Втім, збентеження саме собою не марне, але про це далі.
Незручні ситуації можуть зміцнювати відносини
Ми вже розібралися, що збентеження – емоція, що формується завдяки суспільству. І водночас воно відіграє важливу соціальну функцію.
Дослідження показують, що люди, яким властиво в незручних ситуаціях більш відкрито виявляти своє збентеження, загалом добріше і великодушніше до оточуючих. Працює це й у інший бік. Спостерігачі, які помічали збентеження людини, вважали, що людина більш надійніша і заслуговує на довіру.
Незручні ситуації вчать виходити зі складнощів з гідністю
Різного роду помилки – це стрес. Але в ньому самому по собі немає нічого поганого, проблеми починаються, коли стрес з нами постійно. А взагалі стрес передбачає мобілізацію всіх ресурсів, щоб вийти із ситуації переможцем.
Стресові реакції можуть бути різними – не тільки «бий або біжи», але і «замри». Хороший стрес як спосіб стати сильнішим і кращим в результаті самонавчання тіла та мозку на інформації про попередні стресові ситуації.
Отже, різного роду незручності можна сприймати як тренування, підготовку до справжніх життєвих труднощів. Спочатку ви навчитеся брати себе в руки після того, як назвали Олександра Олексієм, а потім і з рештою впораєтеся.
Незручність прокачує креативність
Звучить не дуже логічно, але дослідники наполягають, що такий зв’язок існує. Соціальні психологи попросили одних учасників експерименту розповісти про ситуації, якими вони пишаються, а інших – яких соромляться. Була ще контрольна група, члени якої просто розповідали про нейтральні побутові речі. Після цього випробувані мали виконати вправу на креативність. «Збентежені» респонденти запропонували більше ідей, і вони були різноманітнішими, ніж у їхніх колег і у контрольної групи. Потім дослідження повторили і результати були схожими.
Так що періодичний обмін збентеженими історіями в колективі може зробити ваші мозкові штурми ефективнішими. А щоб було про що розповісти, у незручні ситуації треба потрапляти.
