Все, як завжди: я тихо плачу,
В душі кричу, ніби й не бачу,
Ніби п’янію, все зриваюсь,
Стає так байдуже — впиваюсь.
Вдивляюсь в дзеркало, вслухаюсь,
Бо кажеш правду: ” Я лиш граюсь…”.
Слова вже зайві. Зайвії ноти.
Життя почав я, лиш без скорботи,
А зараз… зараз тільки мука,
Яка пропаща є ця бісова мука,
Яка безжальна, безтривожна.
Вона ж то є, лиш жити — не можна.

#by Dovbak

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Загрузка...