Монументальні праці з етнографії та музикознавства, що стали жертвою історії, завжди є потужним нагадуванням про крихкість культурної пам’яті. Книга «Музичні інструменти українського народу» авторства Гната Хоткевича — одного з найвидатніших, але й найтрагічніших геніїв української культури — належить до таких. Її друге, суттєво доповнене видання, що побачило світ у Харкові через 75 років після завершення, є не просто науковим актом, а актом культурного воскресіння, що повертає нації її втрачений акустичний ландшафт.
Голос, заглушений імперією
Гнат Хоткевич (1877–1938) був справжнім homo universalis: письменник, актор, композитор, інженер та кобзар. Його постать, втілюючи інтелектуальний злет Розстріляного відродження, була неминуче приречена радянською системою. Перша редакція його єдиної у своєму роді праці вийшла друком у 1930 році, але невдовзі його ім’я та дослідження були піддані анафемі, що завершилося арештом та розстрілом у 1938 році.
Ця монографія, що була законсервована на три чверті століття, є беззаперечним фундаментом українського інструментознавства. Сам факт її примусового забуття підкреслює її небезпеку для імперської ідеології: Хоткевич не просто описував інструменти; він систематизував їх, доводячи їхню автохтонність та унікальність, тим самим утверджуючи культурну незалежність української традиції. Відновлення цієї праці сьогодні — це тріумф історичної справедливості над забуттям.
Філософія народного інструментарію
Хоткевич підходить до дослідження не лише як етнограф, але й як інструментальний конструктор, зокрема, як реформатор бандури. Книга виходить далеко за рамки простого каталогу. Вона пропонує глибокий систематикологічний дискурс, у якому автор розглядає одвічну проблему трансформації інструментарію та усвідомлення його ідентичності на рівні «свій» проти «чужого».
Читач знайде детальний опис та аналіз широкого спектра інструментів: від знакового народного символу — кобзи/бандури (з кресленнями удосконалених конструкцій, які випередили свій час) — до забутих шумових інструментів та духових (як-от трембіта і сопілка). Хоткевич висвітлює їхній еволюційний шлях, доводячи циклічний (спіралеподібний) характер розвитку традиції. Друга редакція, що збільшена вдвічі порівняно з першою, містить концептуальні та теоретичні відмінності, які тепер доступні для фахового порівняння та дослідження.
Повернення до величі
Видавець Олександр Савчук здійснив роботу, гідну поваги, видавши книгу в серії «Слобожанський світ». Якість поліграфічного виконання — тверда оправа, якісний офсетний папір, формат B4 — відповідає монументальності тексту.
Особливу цінність має ілюстративний матеріал: 202 раритетних зображення, які є самостійним історичним джерелом, доповнені фотобіографічними матеріалами про самого Хоткевича. Важливим елементом є також фахові післямови від найкращих інструментознавців сучасності (серед них І. В. Мацієвський, В. Ю. Мішалов, М. Й. Хай). Ці статті не лише вводять працю Хоткевича у сучасний науковий контекст, а й пропонують фаховий погляд на його суперечливі, але пророчі, погляди.
Цю книгу можна придбати на сайті «Видавець Олександр Савчук»: https://savchook.com/books/muzychni-instrumenty-br-ukrayinskogo-narodu/
«Музичні інструменти українського народу» — це не просто книга для етномузикологів. Це культурний маніфест, що дозволяє сучасній Україні відновити зв’язок із тим потоком національної думки, який імперія прагнула перервати. Вона є обов’язковою для кожного, хто прагне зрозуміти глибину та стійкість української ідентичності, закодованої у звуках її забутих інструментів.
