У своїй повісті-трилері «Мемуари вбивці» (оригінальна назва Diary of a Murderer) південнокорейський письменник Кім Йонха майстерно поєднує жанрову інтригу з глибокою філософською рефлексією, створюючи текст, гідний місця поруч із найкращими зразками психологічної прози. Книга, що вийшла у світло українською мовою, пропонує читачеві тривожну подорож у свідомість людини, яка втрачає останній оплот своєї ідентичності — пам’ять.
Головний герой, Кім Бьонсу, не є типовим протагоністом. Це 70-річний «серійний убивця на пенсії», чия довга кар’єра була припинена не законом, а невблаганною хворобою Альцгеймера. Він веде щоденник не стільки для сповіді, скільки як посібник із запам’ятовування, відчайдушно намагаючись зберегти ланцюжок фактів, щоби не розкрити свої жахливі таємниці. Коли Бьонсу підозрює, що новий залицяльник його прийомної доньки Инхуї є таким самим хижаком, він вирішує востаннє повернутися до свого ремесла, щоби захистити єдину близьку людину. Проблема лише в тому, що старий убивця вже не може відрізнити хибні спогади від реальної загрози.
Хитка оповідь та природа зла
Кім Йонха використовує щоденникову форму, щоби занурити читача у плинну й ненадійну свідомість. Розповідь Бьонсу є прикладом недостовірного оповідача у найвищій мірі: ми читаємо про його наміри та підозри, але ніколи не можемо бути впевнені, чи є це маренням, спровокованим деменцією, чи жорстокою реальністю. Цей прийом перетворює книгу на постійну інтелектуальну гру. Чи справді він бачив кров у багажнику машини? Чи є Инхуї його донькою, чи лише жертвою, яку він вирішив зберегти? Чи насправді Бьонсу перестав убивати?
Альцгеймер у цій повісті діє не лише як медичний діагноз, але і як моральна розплата. Втрата пам’яті виявляється вироком, гіршим за тюремне ув’язнення: убивця, який пишався своєю холоднокровною методичністю, стає безпорадним, а його свідомість — пасткою, де правда і брехня перемішуються. Йонха з властивою йому похмурою дотепністю висвітлює парадокс: що залишається від зла, коли зникає останній спогад про скоєне?
Ерудований монстр і соціальний коментар
Однією з найбільш вражаючих рис «Мемуарів вбивці» є портрет самого Бьонсу. Він не безграмотний маніяк, а самопроголошений інтелектуал, який жонглює цитатами з Ніцше, посилається на Монтеня та буддійські сутри. Ця ерудованість, що контрастує з його патологічною жорстокістю, надає тексту відчуття холодної, майже академічної, іронії.
Крім індивідуальної психології, Кім Йонха торкається теми соціальної амнезії. Згадки Бьонсу про те, як його злочини залишалися непоміченими за часів авторитарного режиму Південної Кореї («Поки всі намагалися зловити фантома комунізму, я полював по-своєму»), є тонким, але гострим політичним коментарем. Письменник натякає, що персональне зло процвітало в атмосфері державного насильства та нехтування, а забуття минулого, чи то індивідуальне (Альцгеймер), чи соціальне (демократичний перехід), не завжди приносить очищення.
Цю книгу можна придбати на сайті «Видавництво Анетти Антоненко»: https://anetta-publishers.com/books/279
«Мемуари вбивці» не просто психологічний трилер; це філософська притча, замаскована під гостросюжетну прозу. Кім Йонха пропонує напружений, витончено написаний твір, що змушує читача постійно сумніватися у власних припущеннях.
Завдяки своїй стислій, але змістовній мові та глибокому зануренню в темні кутки людської психіки, книга «Мемуари вбивці» утверджує позицію Кім Йонха як одного з найцікавіших і найпотужніших голосів сучасної корейської літератури. Це некомфортне, але незабутнє читання, яке ставить під сумнів зв’язок між пам’яттю, істиною та здатністю до спокути. Це безумовно варто прочитати шанувальникам похмурих історій із гострим соціально-психологічним підтекстом.
Кім ЙонХа — один із найвідоміших письменників сучасної Південної Кореї, лауреат численних літературних премій, перекладений понад десятьма мовами світу. Його творчість поєднує філософську глибину, психологічну напругу та стильну постмодерністську форму.
