У той момент, коли ти замислюєшся про те, чи любиш людину, ти вже назавжди перестав її любити.
Колись давно я розповідав яким чином зазвичай поповнюється мій список книжок на читання. На диво, меншу його частину складають рекомендації від друзів та різноманітні ТОП-10/20 класики чи сучасної літератури. Основна частина списку – це книги, які згадувалися у сюжетах інших книг, які згадувалися у сюжетах інших книг і так рекурсивно-бекзонечно. Я, навіть, вів список, у якому документував ці посилання. Усі спроби згадати із якого джерела я дізнався про “Тінь вітру” Карлоса Руїса Сафона виявилися марними. І я дещо шкодую про це, бо якщо хтось мені її рекомендував – я хотів би подякувати цій людині, бо такої цікавої суміші жанрів я не зустрічав уже давно. Але про все за порядком.
Подарунки робляться від душі того, хто дарує, і не залежать від заслуг того, хто їх приймає.
“Тінь вітру” – це точно не та книга, яку я зміг би споживати порціями, годинами роздумуючи над якимось прихованим сенсом чи аналізом персонажів та їх дій. Процес читання нагадав мені Дена Брауна, кожну з книг я читав протягом однієї доби без відриву. Якщо б не постійні переїзди в Китаї – так було б і з романом Сафона. Зрештою, вимушені перерви ще більше підігрівали цікавість до таємниць, закладених у сюжет книги. Важливу роль у цьому майстерному утримуванні уваги читача відіграє професійне комбінування теперішнього часу та безлічі флешбеків. Така суміш є звичним інструментом для пояснення невідомих нам деталей сюжетних ліній героїв. Попри те, що автор методично, з розділу в розділ, надає нову інформацію, яка відчувається мало е ключовою для розв’язання усіх головоломок, кількість питань продовжує збільшуватися.
Доля зазвичай ховається за рогом. Як кишеньковий злодій, повія або продавець лотерейних квитків: три її найлюдяніших втілення. Але ось чого вона ніколи не робить – так це не приходить додому. Треба йти до неї самому.
Так, при бажанні можна дорікнути Сафону за періодичну мелодраматичність, особливо в історіях підліткового кохання, дружби та самотності. Мені хочеться думати, що так і було задумано, аби час від часу давати читачу перепочинок від напруги, яка відчувається мало не у кожному невинному рішенні головних героїв. Заплутана драма, містичний детектив, романтична та трагічна історії кохання. Кожен може знайти свою сюжетну лінію. А ще краще – не виокремлювати нічого, а змішати всі ці інгредієнти і досхочу насолодитися заплутаними пригодами героїв Напевне, це необ’єктивна позиція, але мені важко уявити кому б не сподобалася книга, що заставляє пропускати декілька зупинок метро, пропускати робочий дзвінок, забувати снідати і вечеряти. Сафон все ж не переплюнув Керуака, але якщо мені б треба було порекомендувати книгу, яка з найбільшою імовірністю вам сподобається, то це була б “Тінь вітру”.
Будь-яка таємниця коштує рівно стільки, скільки той, від кого ми її приховуємо.
