Книга Дмитра Висоцького «Кіптява: оповідання» (хоча за жанром це, скоріше, стрімка повість) являє собою несподіваний та інтелектуально насичений експеримент на полі української спекулятивної прози. Висоцький не просто створює черговий футуристичний ландшафт; він вплітає філософську притчу в динамічну оболонку постапокаліптичного вестерну, де коні замінені на іржаві стімроботи, а Дикий Захід – на неідеальні залишки планети Гайя, успадковані машинами після зникнення людства.
Центральна фігура оповіді — молодий стімробот на ім’я Болт, чиє розмірене, хоч і небезпечне, існування різко обривається через містичний «голос у голові», що кличе його до пригод і пошуку невідомого скарбу. Це класична мандрівка героя, архетип, вміло переосмислений у декораціях, де вся драматична напруга будується на металевих кінцівках. Автор запрошує читача не лише поринути у карколомні халепи Болта та його нечисленних супутників, а й замислитися над природою спадщини, яку залишає по собі цивілізація.
Стилістичні алюзії та чорний гумор
Літературний стиль, обраний Висоцьким, є однією з найсильніших сторін «Кіптяви». Оповідь вирізняється жвавістю, динамічністю та надзвичайною щільністю подій, що нагадує добре зрежисований кінематографічний бойовик. Проте ця захоплююча канва щедро присмачена інтелектуальними спеціями.
Автор свідомо використовує чорний гумор як засіб осмислення абсурдності механічного існування. Цей гумор, нерідко гротескний, слугує не лише для розваги, але й для підсилення соціально-критичного підтексту. Згадка про те, що події на Гайї «до болю знайомі», є ключовим сигналом для українського читача: за оболонкою наукової фантастики криється гостра сатира на сучасну дійсність, політичні системи та вічні людські (чи робочі) вади.
Крім того, текст буквально наповнений цитатами з відомих фільмів та алюзіями на фантастичні твори. Це створює відчуття постмодерністської гри, що дозволяє автору вести діалог із попкультурою та світовим літературним каноном, додаючи глибини до, здавалося б, простої пригодницької історії.
Скарб, який не знайдеш у руїнах
Кульмінація подорожі Болта — пошук загадкового скарбу — є віссю, навколо якої обертається смислове навантаження твору. Читач швидко розуміє, що цінність знахідки не вимірюватиметься золотом чи технологіями. Натомість, скарб, який Болт осягне лише наприкінці, символізує сенс буття у світі, позбавленому своїх творців, і, можливо, навіть людську іскру — те, що машини так і не змогли повністю успадкувати.
«Кіптява» робить значний внесок у розвиток української фантастики. Це історія про виживання, дружбу (між металевими сутностями) та, зрештою, про самоідентифікацію. Висоцький Дмитро майстерно поєднує вибуховий екшн із тонкими роздумами про моральний імператив та історичну пам’ять.
Ця повість — обов’язкове читання для тих, хто цінує не лише швидку та захоплюючу пригоду, а й літературу, яка змушує задуматися про механізми нашого власного, не менш недосконалого, світу. Це гучна, чорногуморна та стрімка розповідь, яка залишає після себе не кіптяву, а яскравий, хоча й іржавий, блиск.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Ліра-К»: https://lira-k.com.ua/products/kiptyava–opovidannya-m
Висоцький Дмитро — народився в Чернігові у 1984 році та став людиною яка все життя знаходиться в творчому пошуку. Змалечку він шукав свій шлях у світі конформістів, що прагнули швидко досягти успіхів в умовах надиктованих 90-ми. Вже тоді він розумів, що цей шлях не для нього. Попри всі вмовляння батьків він обрав мистецтво. Відмовившись вступати до художньої школи хлопець обрав власний шлях розвитку необхідних навичок митця і перетворив захоплення в професію. Поступово молодий митець опановував нові можливості, які надавало ХХІ століття: цифрова графіка, латекс, силікони, поліуретани, 3D-принтери та інші дивовижні матеріали давали нечувані раніше можливості проявити своє творче хуліганство абсолютно в різних сферах. Навіть приготування їжі для Висоцького Д! це окремий вид мистецтва, в якому можна експериментувати з інгредієнтами, досягаючи ідеальних смакових сполучень. Але наш автор не зупинявся на досягнутому й продовжив свої творчі пошуки та врешті опинився у творчій майстерні, де став скульптором… В одній з цих майстерень його і застала повномасштабна війна в нашій країні, яка розділила його з родиною. Переконавшись, що дружина і донька в безпеці Висоцький Д! вступає до лав ЗСУ і несе службу в структурі, де здавалося б просто немає місця для творчості… Але бурхлива фантазія і в нових життєвих реаліях знайшла вихід для творчих поривів автора. В роздумах про загиблих друзів і живих рідних він почав писати книгу «Кіптява», сподіваючись що вона порадує і можливо трохи розвеселить його дружину і друзів. Коли книга була повністю дописана, Д!, знаходячись на фронті знайшов таки спосіб показати її усім охочим.
