Ризикують люди в більшій мірі ботаніки, ніж супергерої. Напевно ви думаєте, що Бейсджампери – люди, які стрибають з висотних будівель або скель з парашутом – просто божевільні зірви-голови, що ризикують своїм життям кожен день. Якщо так, то ви втрачаєте з поля зору кілька важливих моментів. Вони не просто ризикують – вони уважно вивчають кожну деталь, старанно готуються і продумують всі можливі варіанти і ситуації.
Такого не буває, щоб людина просто йшла по вулиці і сказала: «Ей, напевно, сьогодні мені варто стрибнути з літака» або «сьогодні я повинен поїхати в Афганістан». Насправді доводиться серйозно займатися плануванням, до всього готуватися і дуже багато знати, щоб знайти вихід з будь-якої ситуації.
Чим краще ви знаєте ситуацію, проблеми і завдання, тим більша ймовірність досягти успіху, адже ви до всього готові.
Здатність ризикувати – це процес, а не риса характеру
Уявлення про те, що ризикують люди – імпульсивні і безрозсудні, лише стереотип. На ділі вони відмінні організатори. Насамперед вони намічають конкретні кроки, які допоможуть їм досягти цілей. Такі люди не покладаються повністю на удачу і не ставлять на кону своє життя і кошти для існування без підготовки.
Екстремали домагаються успіху тому, що незліченну кількість разів ризикували через дрібниці і домагалися невеликих успіхів. Вони орієнтовані на процес, вони перевіряють своє вміння, вони застосовують різні підходи, тим самим поступово просуваються до досягнення головної довгострокової мети.
Стефані Девіс, досвідчений бейсджампер, зазначає, що лише деякі бачать ту роботу, що стоїть за кожним її сходженням. Їй треба було два літа на підготовку, щоб зуміти піднятися на гору Ель-Капітан в національному парку «Йосеміті».
Ми бачимо на YouTube або в фільмах, як люди прокидаються вранці і вирішують стрибнути зі скелі. Але все не так просто. Потрібно обладнання та екіпіровка. Потрібно постійно практикуватися. Потрібно постійно вчитися.
Стефані Девіс
Помилки трапляються
Щоб навчитися ризикувати, потрібна не тільки практика і удача, але і правильне ставлення до помилок. Не треба картати себе за неправильне рішення, не потрібно намагатися виправити помилку, потрібно просто її відпустити. Кайт Сукіль, журналістка і автор книги «Мистецтво ризику», згадує, як один екстремал сказав їй: «Я не помиляюся. Я просто ще не зробив до кінця». Така переконаність стала для неї одкровенням.
Як часто в своєму житті я говорила: «Я все зіпсувала. Я вимоталася». Що було б, якби замість цього я говорила: «Знаєте що, я просто ще не доробила все до кінця. Потрібно спробувати ще раз. Потрібно впасти сім разів, щоб встояти на восьмий». Я думаю, ми занадто багато раз відмовлялися від наших довгострокових цілей, тому що занадто емоційно реагували на невдачі. Їх потрібно сприймати як уроки, які можуть чогось нас навчити.
Кайт Сукіль
Ризикувати – це не добре і не погано
Можете думати, що ви не схильні до ризику і це не про вас. Але ви не праві. Кожен бере на себе якісь ризики. Навіть намагаючись не брати на себе ризики, ви ризикуєте не отримати якісь переваги.
Звичайно, ніхто не любить помилятися і перебувати на найнижчих позиціях. Але вміння приймати невеликі невдачі допоможе вам уникнути більших.
Я часто думаю про наукові методи дослідження, які добре працюють. З їх допомогою ви отримуєте відповіді на питання, просувається вперед, розвиваєтеся. Але найбільша частина наукової роботи – змиритися з тим, що результати не завжди бувають такими, яких ми очікуємо.
Кайт Сукіль
