Пакунок школяра без книжки виглядає дивно. Усе, що там зараз передбачено, — потрібне: одяг, взуття, шкільне приладдя, навіть іграшки. Але коли в державній програмі підтримки першокласників немає місця для книжки, ми послаблюємо те, що має тримати нас у війну не гірше за броню: мову, мислення, уяву, читання як звичку з перших днів школи.
7 липня 2025 року уряд ухвалив постанову № 809, якою запроваджено одноразову допомогу «Пакунок школяра». Формально все працює: батьки подають заяву через «Дію», кошти надходять на спеціальний рахунок Дія.Картки, а витрачання обмежено переліком MCC-кодів у Додатку 1 до постанови — це магазини дитячого та сімейного одягу, взуття та канцтоварів (MCC 5641, 5651, 5661, 5943). Саме так, книжкових MCC там немає.
Поясню простими словами. MCC — це категорія продавця, яку банк «бачить» у момент оплати. Якщо в переліку немає коду «книгарня» (5942) чи «книги, періодика і газети» (5192), жодна оплата в книгарні або в онлайн-книготоргівлі з цього спецрахунку просто не пройде, навіть якщо батьки дуже хочуть купити дитині книжку. Це не технічна дрібниця — це політика пріоритетів. І сьогодні в переліку пріоритетів немає книжки.
Чому це важливо саме зараз
Ми щодня боронимо країну й одночасно мусимо тримати культурний тил. Книжка — не «приємний бонус», а мінімум безпеки для освіти. Вона формує словник і логіку, привчає до концентрації, вчить співпереживанню, дає базу для критичного мислення — те, що відрізняє громадянина від споживача контенту. Якщо ми забираємо книжку з «стартового пакунка» першокласника, ми відмовляємося від дуже дешевої й дуже ефективної інвестиції в майбутнє.
Є ще одна причина, про яку не можна мовчати. Харків — серце українського книгодруку. До повномасштабного вторгнення тут друкували понад 2/3 накладів українських книжок; навіть тепер, попри обстріли, левова частка виробництва залишається в регіоні. Коли ворог б’є по друкарнях — «Фактор-Друк» у травні 2024 року, «Унісофт» працює буквально поміж тривог та відключень, — страждає вся галузь і вся країна. Додайте до цього державну програму, яка де-факто «не бачить» книжок, і ви отримаєте удвічі болючиший удар.
Що саме не так у постанові
У Додатку 1 до постанови № 809 визначено, де саме можна платити коштами «Пакунка школяра». Там є чотири MCC: 5641 (дитячий одяг), 5651 (сімейний одяг), 5661 (взуття), 5943 (канцелярія та офісні товари). Натомість відсутні ключові для книжкового ринку коди: 5942 (книгарні) та 5192 (книги, періодика і газети — у т.ч. онлайн-продаж і частина B2B-каналів, якими часто користуються роздрібні продавці). Результат: батьки не можуть легально витратити «пакункові» кошти в книгарнях чи на книжкових онлайн-майданчиках.
Так, я знаю аргумент «канцелярія теж потрібна». Погоджуюся. Але уявіть першокласника, який отримує все, крім книжки. Це неправильний сигнал. Він каже: «читання — необов’язкове». А зараз, коли діти й так живуть у режимі постійних тривог і дистанцій, наша задача — навпаки: зробити читання найпростішим першим кроком у шкільному житті.
Це ще й про економіку
Державні програми «державних грошей із чітким цільовим призначенням» працюють як сильний мультиплікатор. Навіть обережна оцінка книжкового середовища показує: якщо додати 5942 і 5192, у легальний книжковий обіг зайдуть десятки мільйонів гривень уже цієї осені. Це прямий попит на українські видавництва, податки, зайнятість у книгарнях і друкарнях, підтримка локальних громад. І це — без будь-яких дотацій: ми просто дозволяємо батькам витратити частину своїх «пакункових» коштів на книжки.
Ба більше, сам механізм через «Дія.Картку» — гнучкий і готовий до змін. Програма технічно працює саме через MCC-фільтрацію: додали код — відкрили можливість; прибрали — закрили. Списання коштів і так відбувається зі спеціального рахунку «під програму», тобто жодних ризиків «нецільового» використання. Термін подання заяв — до 15 листопада, кошти на картці мають 180 днів на використання: часу для корекції переліку достатньо, якщо діяти зараз.
Контекст галузі: Харків, страхування ризиків і бібліотеки
Нещодавно в Харкові ми зустрілися з т.в.о. міністра культури та стратегічних комунікацій Тетяною Бережною — говорили з видавцями, друкарями, бібліотекарями, музейниками й театралами про головне: як зберегти та розвинути українську культуру у війну. Серед першочергових речей — страхування воєнних ризиків для видавців, щоб мати доступ до кредитів; гранти на відкриття книгарень; підтримка креативних індустрій; відновлення знищених фондів бібліотек на деокупованих територіях. Це все — системні кроки, які міністерство вже обговорює. Але «Пакунок школяра» — крок швидкий, конкретний і відчутний для кожної родини.
Тут не потрібно довгих процедур чи нових бюджетних рядків. Не треба навіть переосмислювати всю постанову. Достатньо внести точкову зміну до Додатка 1 — додати MCC 5942 та MCC 5192. Для багатьох міст це означатиме: місцеві книгарні вперше за довгий час побачать справжній «шкільний сезон», а не лише боротьбу за рештки попиту між тривогами й відключеннями.
Працюємо із запереченнями і надаємо відповіді
«Книжка не є предметом першої необхідності — у школі є підручники».
По-перше, йдеться не про підручник, а про читання «для себе» — те, що формує смак і вміння читати довгі тексти. По-друге, підручники — це мінімум, а ми боремося за максимум можливого. По-третє, книга — найдешевший «гаджет» для розвитку: за кількасот гривень дитина отримує світ, до якого хочеться повертатися.
«Онлайн-книгарні проходять як оптовики, ми загубимо контроль».
Саме тому важливо додати обидва коди — 5942 (роздрібні книгарні) і 5192 (книги, періодика і газети, включно з тими, кого еквайр відносить до wholesale). Мережі еквайрингу й так звіряють MCC-код у момент операції — контроль буде чіткий і прозорий.
«Це створить прецедент і завтра всі галузі вимагатимуть себе в переліку».
Перелік уже є селективним — держава свідомо визначила пріоритети (одяг/взуття/канцтовари). Додати книжки — логічно й послідовно, бо це напряму пов’язано з освітнім результатом. До того ж книжка — українською мовою — це ще й політика культурної безпеки.
Що конкретно пропоную уряду
- Оперативно внести зміни до Додатка 1 до постанови № 809, додавши MCC 5942 («Book Stores») та MCC 5192 («Books, Periodicals and Newspapers»). Це мінімальна, технічно проста правка, яка одразу відкриває для батьків можливість купити книжку за «пакункові» кошти — у книгарні біля дому або онлайн у легальних продавців.
- Комунікація з банками-еквайрами (НБУ/Мінцифра): забезпечити швидке оновлення налаштувань POS-терміналів і кабінетів мерчантів, щоби книгарні не чекали тижнями на зміну MCC. (Механізм уже працює так само для наявних чотирьох кодів.)
- Опційно — м’яка квота: рекомендувати (а не зобов’язувати) спрямувати бодай 20–30% «пакункових» коштів на книжки (паперові чи аудіо/електронні українською мовою). Технічно це не складніше, ніж чинні обмеження на MCC, а ефект — системний.
- Синхронізувати «Пакунок школяра» з відновленням бібліотек: дати школам право використати частину пожертв від батьків чи місцеві програми співфінансування для поповнення фондів сучасною українською літературою. Це створює довшу «хвилю попиту» й робить книжку соціально доступною там, де родинам складно.
Це рішення — про гідність і про майбутнє
Коли ми просимо уряд додати книжки до «Пакунка школяра», ми не просимо преференцій «для своїх». Ми просимо визнати очевидне: книжка — така сама базова потреба школяра, як ручка чи зошит. Вона — найкраща інвестиція у здатність розуміти світ і перемагати у складних задачах, від математики до громадянської освіти. А ще — це шанс підтримати українських видавців, книгарів і друкарів, які тримаються під обстрілами.
Харків — книжкова столиця України. Коли горіли друкарні, вся країна відчула, що означає «вузьке місце» у культурній інфраструктурі. Давайте не створювати собі ще одне «вузьке місце» власними руками — програмою, яка фінансує все, крім книжки. Давайте виправимо цю несправедливість простою правкою в один документ.
І ще одне. Важливе. Формуючи «пакунок школяра» у Кабміні забули додати одне, але дуже важливе слово – «українські». Товари що надаються у тому наборі мають бути українськими. Бо, зазвичай, і взуття, і одяг, і канцелярія – зарубіжного виробництва. От саме українською могла би бути книга.
Насамкінець хотілося б наголосити, що не слід урядовцям повторювати помилки минулого. Всі добре пам’ятають «ковідну 1000», коли початково, теж не було передбачено можливості купити за неї книжки.
Нове покоління урядовців має пам’ятати помилки попередників, та не наступати на одні й ті ж граблі двічі.
Я вірю, що Кабінет Міністрів, Мінцифра, Мінсоцполітики, МКСК та банківські партнери здатні зробити це швидко. Техніка готова, правова рамка є, суспільний запит — очевидний. Залишилося ухвалити рішення.
Книжка в «Пакунку школяра» — це маленький крок для уряду і великий крок для українських дітей.
Віктор Круглов, видавець (Харків)
