Нова монументальна праця Ювала Ноя Харарі, «Nexus. Коротка історія інформаційних мереж від кам’яного віку до ШІ», прибуває в критичний момент, коли страх перед некерованим штучним інтелектом межує з майже релігійним захопленням ним. Подібно до своїх бестселерів «Sapiens» та «Homo Deus», Харарі пропонує читачам грандіозний, іноді запаморочливий, історичний екскурс, метою якого є не лише опис, а й діагностика.
Історик повертає нас до світанку людства, стверджуючи, що справжньою рушійною силою нашої цивілізаційної переваги є не наші окремі мізки, а здатність створювати складні та великомасштабні мережі співпраці. Від перших розповідей, що згуртовували племена, до винайдення клинопису та зведення бюрократії, що класифікувала й упорядковувала світ, — уся історія людства, на думку Харарі, є історією управління інформацією.
Книга блискуче розкриває, як ці мережі, хоч і надавали нам небаченої влади, водночас були приречені на внутрішній конфлікт. Як зазначає автор, «Nexus» — це історія про те, чому людство, отримавши величезну силу, настільки схильне використовувати її нерозумно. Проблема, за Харарі, є суто мережевою та інформаційною.
Парадокс інформації: від міфу до бюрократії
Центральна теза книги звучить як гостре звинувачення: людські інформаційні мережі, від релігійних догм до тоталітарних держав, часто ставили порядок вище за істину. Найлегший спосіб змусити мільйони людей співпрацювати — це не надати їм повну й точну картину світу, а нав’язати їм спільний міф, навіть якщо він ґрунтується на фантазії або відвертій брехні.
Харарі майстерно проводить паралелі між Вавилоном та сучасною Кремнієвою долиною, використовуючи яскраві приклади:
- Тоталітаризм проти Демократії: диктатури (як-от нацистська Німеччина чи сталінський СРСР) концентрували інформацію в одному вузлі, створюючи ефективну, але за своєю суттю сліпу систему, що не могла самокоригуватися. Натомість демократія, що вимагає децентралізованого й вільного потоку інформації, виявляється більш стійкою, хоча й хаотичною.
- Омана наївності: автор критикує «наївний погляд на інформацію», згідно з яким доступ до більшої кількості даних автоматично веде до мудрості. У сучасному світі інформаційне перенавантаження, посилене алгоритмами, створює парадокс: ми маємо більше даних, ніж будь-коли, але стаємо все більш дезорієнтованими та схильними до дезінформації.
Цей розділ, де історичні анекдоти (наприклад, історія про поштового голуба часів Першої світової війни) переплітаються з глибоким філософським аналізом, є класичним Харарі: провокаційним, ерудованим і водночас доступним.
Поява «чужорідного інтелекту»: загроза ШІ
Фінальна та найбільш тривожна частина «Nexus» присвячена штучному інтелекту. Харарі не фокусується на технічних деталях ШІ, натомість розглядає його як новий, нелюдський інформаційний вузол, або, як він його називає, «чужорідний інтелект».
Загроза, за його словами, полягає не в роботах-убивцях, а в здатності ШІ маніпулювати людською мовою та створювати «міжкомп’ютерні реальності» — вигадані світи, які стануть настільки переконливими та всеосяжними, що перевершать здатність людини відрізнити правду від алгоритмічної маніпуляції. Якщо давні системи контролю потребували фізичної поліції та цензорів, то ШІ може контролювати людей, використовуючи їхню ж мову та емоції.
«Nexus» функціонує як екстрений сигнал: якщо ми не зможемо створити інформаційні системи, які надають перевагу істині, а не порядку чи владі, ми ризикуємо втратити контроль над власною цивілізацією, ставши лише інструментом у руках алгоритмів.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «BookChef»: https://bookchef.ua/product/nexus-korotka-istoriya-informatsiynih-merezh-vid-kam-yanogo-viku-do-shi/
«Nexus» не просто історичний звіт, а нагальна вимога до дії. Як і в попередніх книгах Харарі, оповідь іноді грішить широкими, майже афористичними узагальненнями, що можуть дратувати більш вузькоспеціалізованих критиків. Деякі важливі фактори, такі як роль капіталізму у формуванні цифрових мереж, згадані побіжно.
Проте не можна заперечувати: «Nexus» є tour de force, що змушує глибоко замислитися. Харарі знову доводить свою позицію одного з найважливіших публічних інтелектуалів сучасності, який змушує нас підняти погляд від щоденної метушні та усвідомити справжній, екзистенційний масштаб викликів, що стоять перед людством. Ця книга є обов’язковою для прочитання всім, хто намагається осмислити, як зберегти людську мудрість у світі, де інтелект стає дедалі більш нелюдським.
