Дар’я Лісіч — поетка, чий голос став одним із найвпізнаваніших у сучасному українському літературному просторі, зокрема завдяки її вмінню поєднувати гостру емоційність із буденною щирістю. Збірка «Один великий вірш і декілька маленьких», видана в межах «Поетичного проєкту», — це не просто книга, а своєрідний інтимний щоденник, у якому зафіксовано стан людини в часи великих змін, болю та любові. Це поезія, яка не намагається здаватися складнішою, ніж вона є, і саме в цій простоті криється її найбільша сила.
Структура та концепція: від малого до великого
Назва збірки чітко окреслює її архітектоніку. Авторська задумка базується на контрасті: один масштабний текст, що виступає стрижнем видання, та низка коротших поезій, які оточують його, немов супутники. Такий підхід дозволяє читачеві спершу зануритися у тривалу рефлексію, а потім перемикатися на швидкі, майже імпресіоністичні спалахи почуттів. «Великий вірш» тут сприймається як спроба осягнути світ цілісно, тоді як «маленькі» фіксують миттєві стани — від ніжного смутку до іронічного спостереження за реальністю.
Тематичні горизонти: між війною та побутом
Поезія Лісіч глибоко закорінена в актуальний український контекст. Вона пише про війну, але робить це через призму особистого переживання, уникаючи надмірного пафосу. Її тексти — про те, як жити, коли світ навколо руйнується, як зберігати здатність любити, відчувати каву на губах або помічати красу вечірнього неба, навіть якщо воно прошите тривогами. Це вірші про дім, який ми носимо всередині, про розлуку, про страх і, зрештою, про незламну надію. Авторка майстерно працює з метафорами побуту, перетворюючи звичні речі на символи внутрішньої стійкості.
Стилістика: лаконічність і щирість
Стиль Дар’ї Лісіч характеризується відсутністю зайвого «шуму». Вона використовує верлібр та вільний вірш, що дозволяє словам дихати. Тексти мають особливий ритм, схожий на розмову з близьким другом на кухні пізно ввечері. Тут немає академічної сухості чи штучних мовних конструкцій. Натомість є жива, пульсуюча мова, яка легко відгукується в серці читача. Це поезія, яку хочеться цитувати в соціальних мережах, записувати на берегах блокнотів і перечитувати в моменти самотності.
Візуальне та сенсорне втілення
Варто відзначити і саме видання від «Poetry Project». Естетика книги доповнює зміст: мінімалістичний дизайн, якісний папір та увага до деталей роблять збірку об’єктом, який приємно тримати в руках. Це підкреслює ідею того, що поезія сьогодні — це не лише текст, а й певний спосіб споживання культури, де форма та зміст перебувають у повній гармонії.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Poetry Project»: https://poetryproject.com.ua/product/18
Це щира та вчасна книжка, яка допомагає знайти правильні слова для власних почуттів у часи непевності, стаючи для читача тихим, але надійним прихистком.
Дар’я Лісіч — українська поетка, блогерка, журналістка та психологиня. У своїй творчості, зокрема у збірках «Інфопривид» та «Один великий вірш», рефлексує на теми війни, особистих переживань та суспільних змін, вважаючи поезію виходом надлишку емоцій (кохання, суму, ненависті).
