У світі, де слова дедалі частіше втрачають свою вагу під тиском інформаційного шуму, Галина Петросаняк робить зворотне: вона стискає сенси до стану надплинності. Її нова поетична збірка «Компресія» — це не просто хроніка останніх п’яти років, а інтелектуальна спроба зафіксувати момент, коли європейська ідилія розбивається об реальність великої війни. Петросаняк, яка давно живе на перетині українського та швейцарського культурних ландшафтів, пише з позиції людини, що бачить тріщини на фасаді «старої доброї Європи» зсередини.
Архітектура тривожного спокою
Перша частина збірки занурює читача у простір, де панують магія природи та радість від відкриття нових облич. Це поезія спостереження, характерна для ранньої творчості авторки, де кожен образ виточений із точністю ювеліра. Проте цей спокій є оманливим. Петросаняк майстерно вибудовує передчуття катастрофи.
Її вірші — це метафізична прогулянка, де за краєвидами Альп чи спокоєм європейських містечок уже вгадується тінь танків. Це «компресія» часу, коли мирне минуле і тривожне майбутнє починають існувати в одній площині, змушуючи читача відчувати дискомфорт від того, наскільки крихкою є наша звична безпека.
Межі емпатії та географія байдужості
Центральним нервом книги стає реакція світу на українську трагедію. Петросаняк не боїться бути незручною. Вона фіксує «млявість і відстороненість», з якими західне суспільство часом спостерігає за спробою знищення цілої нації. Тут «Компресія» перетворюється на політичний маніфест, одягнений у витончену літературну форму.
Авторка досліджує межі солідарності, ставлячи болюче питання: чи здатна культура зупинити варварство? Її вірші пронизані гіркотою розчарування в цінностях, які раніше видавалися абсолютними. Це поезія «після Бучі», де гуманізм проходить випробування реальністю, а слова про «спільний європейський дім» звучать як стиснуте від болю зітхання.
Естетика граничного вислову
Сама назва збірки відсилає до фізичного процесу стиснення. У часи війни мова зазнає деформації: складні метафори стають зайвими, залишається лише суть. Петросаняк демонструє, як цілі пласти людського досвіду — відчаю, надії, люті — поміщаються у кілька точних рядків.
Це поезія високої щільності. Вона не потребує багатослів’я, бо кожен іменник у ній має вагу свинцю. Авторка працює з мовою як із сировиною, що перебуває під величезним тиском, видобуваючи з неї кристали чистого сенсу.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Discursus»: https://brustury.com.ua/shop/kompresiia/
Ця збірка є рідкісним зразком інтелектуальної поезії, яка не ховається в «вежі зі слонової кістки», а відкрито й болісно реагує на розпад сучасного світу. Вона обов’язкова для прочитання всім, хто шукає в літературі не розради, а чесного діалогу з епохою, де кожне слово має бути виправдане правом на існування.
Галина Петросаняк — українська поетка, письменниця, перекладачка, літературознавиця.
Народилася 1969 року в с. Черемошна на Івано-Франківщині. Закінчила філологічний факультет Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, захистила кандидатську дисертацію «Поетика художньої прози Йозефа Рота». Вела літературну студію при обласній організації Національної Спілки письменників України для талановитої творчої молоді.
