У сучасному світі, де кожен чих піддається алгоритмічному аналізу, а медицина здається торжеством чистої логіки, важко уявити час, коли хвороба була не просто біологічною несправністю, а містичним актом, соціальним тавром або навіть елементом фольклору. Нова колективна монографія «Розчаклування недуги», що вийшла у видавництві Олександра Савчука, пропонує нам зазирнути в ту критичну точку історії, коли українське суспільство XVIII–XIX століть почало обмінювати магію цілительства на холодний інструментарій державної медицини.
Ця книга — не просто сухий перелік історичних фактів. Це інтелектуальна подорож епохою, яку Макс Вебер назвав «розчаклуванням світу», але в локальному, дуже тілесному та часом болючому контексті українських земель під імперським впливом.
Тріумф раціональності над таємницею
Центральний конфлікт «Розчаклування недуги» розгортається на межі між традиційним світоглядом і просвітницьким прагненням до порядку. Автори майстерно демонструють, як медицина перетворювалася з приватної справи на державну стратегію. Хвороба перестала бути «божою карою» чи «зуроченням» і стала статистичною одиницею, яку потрібно обліковувати, класифікувати та, зрештою, викорінювати.
Володимир Маслійчук та його колеги ведуть читача крізь епідемії віспи та перші, часто насильницькі, спроби вакцинації. Це історія про те, як імперія — чи то Російська, чи Австрійська — намагалася «приручити» тіла своїх підданих, нав’язуючи їм нові стандарти гігієни та здоров’я. У цьому сенсі медицина постає як потужний інструмент колонізації: вона не лише лікує, а й встановлює межі дозволеного та нормального.
Тілесність як інакшість
Один із найбільш захопливих розділів книги присвячений сприйняттю «інакшої» тілесності. Йдеться про так зване «монструозне» — фізичні аномалії чи рідкісні хвороби, які в архаїчному суспільстві викликали страх або благоговіння. Автори аналізують, як науковий дискурс поступово забирав ці явища з рук ворожбитів і передавав їх до анатомічних театрів та кунсткамер.
Це перетворення живої людини на «експонат» або «клінічний випадок» є ключовим моментом у процесі розчаклування. Тіло стає картою, яку влада прагне прочитати та впорядкувати. Читачеві пропонують замислитися: що ми втратили, коли перестали бачити в хворобі таємницю і почали бачити лише збій у системі?
Гендерна битва біля колиски
Окремої уваги заслуговує аналіз трансформації професійних ролей у медицині. Книга детально описує процес витіснення жінок — традиційних повитух та знахарок — із царини допомоги при пологах. На зміну їм приходить освічений чоловік-лікар.
Це був не просто перехід до безпечніших методів лікування, а справжня гендерна революція. Автори показують, як медицина ставала «чоловічою» справою, де професійний диплом важив більше за столітній досвід громади. Це історія про владу та ієрархію, де наукове знання використовувалося як аргумент для усунення «некомпетентних» практик.
Діагноз для минулого
Стиль видання, характерний для проєктів Олександра Савчука, традиційно високий: від ретельного підбору ілюстрацій до вишуканої верстки. Книга не намагається бути популярним посібником з історії хвороб; це глибоке дослідження, що вимагає від читача концентрації та готовності до складних запитань.
«Розчаклування недуги» дзеркало, у якому ми бачимо витоки нашого сучасного ставлення до здоров’я. Вона нагадує, що кожен візит до лікаря сьогодні — це результат довгих століть боротьби між вірою та наукою, державою та індивідом. Для тих, хто прагне зрозуміти, як Україна ставала частиною модерного світу, ця праця є обов’язковим читанням. Вона доводить, що історія медицини — це насправді історія самої людини, яка шукає спосіб вижити в світі, де дива поступово замінюються рецептами.
Цю книгу можна придбати на сайті «Видавець Олександр Савчук»: https://savchook.com/books/rozchakluvannya-neduhy/
Володимир Маслійчук — доктор історичних наук, доцент кафедри історії Національного університету Києво-Могилянська академія. 1996 р. закінчив історичний факультет Харківського державного університету, 2001 р. захистив кандидатську, 2019 р. докторську дисертації. З 2019 р. працює в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», де викладає курси з методології історії й історіографії та історії ХІХ ст., спецкурси з жіночої історії.
Ігор Сердюк — український науковець-історик, викладач, доктор історичних наук, професор. Відомий як дослідник історії дитинства та Гетьманщини, автор науково-популярних текстів і відео, інструктор з топографії та орієнтування.
