Можна просто вірити,
Взвіваясь в тугі крила,
Над прірвою доріг,
Забувши своє безсилля.
Складно вірити чуду…
І нехай воно буває,
Стежка з нізвідки
Неминуче заростає…
Любов’ю кличуть слабкість,
Друзів звуть невігласи…
Ми звірі в цих джунглях,
Нам не потрібна надія.
Ми віримо в свої сили,
Але часто гинемо
І душу рве на частини,
А серце загниває…
Те кам’яне серце…
Общипані крила…
Все те, що нам залишилося,
В руках невірних гине.
