Ґво Цяншен, визначний тайванський письменник і літературний критик, пропонує у своєму романі «Майстер фортепіано» неспішну, але глибоку медитацію над темами втрат, нереалізованих мрій і музики як способу пізнання себе. Книга, що отримала низку літературних нагород на Тайвані, не прагне вразити масштабом сюжету — натомість вона працює на рівні нюансів, де кожен звук, кожна тиша наповнені значенням.
Механіка смутку
Головний герой роману — безіменний майстер, який проводить свої дні в нутрощах роялів, серед молоточків, демпферів та струн. Він — людина «другого плану», технічний фахівець, який обслуговує чужий талант. Після смерті дружини його існування перетворилося на монотонний ритуал виживання. Ґво Цяншен майстерно проводить паралель між будовою фортепіано та людською психікою: обидва механізми вразливі до вологості, часу та недбалого поводження.
Автор не поспішає розгортати події. Замість цього він занурює читача у стан, який можна назвати «екзистенційним налаштуванням». Коли герой отримує замовлення від загадкового багатія Ліна знайти ідеальний старий рояль, оповідь перетворюється з побутової драми на психологічний детектив, де головним об’єктом пошуку є не інструмент, а втрачений сенс.
Музика як привид
У «Майстрі фортепіано» музика — це не просто тло, це дійова особа, причому часто жорстока. Ґво пише про класичну музику без зайвого романтизму. Для його героїв — це і недосяжний ідеал, і джерело травм. Через спогади про навчання, конкуренцію та нездійснені амбіції ми бачимо, як мистецтво може не лише зцілювати, а й випалювати зсередини.
Зустріч майстра з Лінь — це зіткнення двох видів самотності. Один втратив кохання, інший — ілюзії. Їхні діалоги, сповнені недомовок, нагадують камерний дует, де паузи важать більше за ноти. Письменник блискуче аналізує «кризу середнього віку» не як кліше, а як глибоку ревізію того, що залишилося від людини, коли її «концертна програма» добігла кінця.
Проза як точна настройка
Стиль Ґво — це взірець стриманості. Його речення лаконічні, але кожне слово має свою вагу, наче натиснута клавіша Steinway. У перекладі, який пропонує видавництво Сафран, вдалося зберегти цю специфічну далекосхідну естетику «порожнечі», де простір між словами дозволяє читачеві дихати й рефлексувати.
Автор уникає дешевого сентименталізму. Навіть найтрагічніші моменти описані з відстороненістю хірурга або, власне, майстра-настроювача. Ця емоційна дистанція лише підсилює фінальний ефект: коли броня героя нарешті дає тріщину, читач відчуває це майже фізично.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Сафран»: https://safranbook.com/catalog/piano-tuner/
«Майстер фортепіано» книга про «другу половину життя», про час, коли ми припиняємо чекати на диво і починаємо вчитися жити з власними обмеженнями. Ґво Цяншен ставить незручне питання: чи можливо знайти гармонію, якщо деякі струни нашої душі обірвані назавжди?
Цей роман не обіцяє катарсису в класичному розумінні. Він не пропонує легких відповідей. Натомість він пропонує щось цінніше — можливість почути справжній звук свого «я» в тиші, що настає після останнього акорду. Для тих, хто шукає в літературі не розваги, а інтелектуальної та емоційної чесності, цей роман стане справжнім відкриттям сезону.
Ґво Цяншен — тайванський письменник і літературний критик. Народився 1964 року в Тайбеї. Під час навчання в середній школі при Тайванському національному університеті, надихнувшись творами Джан Айлін та Бая Сяньйона, взявся до письма, що пізніше перелилося в захоплення театром. Випускник факультету іноземних мов Тайванського національного університету. Навчався в докторантурі з драматургії Нью-Йоркського університету. Повернувшись з навчання за кордоном, присвятив наступні десять років літературі й освіті. Зараз є професором кафедри мови та творчого письма Тайбейського національного педагогічного університету. Фото автора Ching-Fu Tseng.
