Поява цього масивного тому від видавництва «Фоліо» дає вагомий привід заново переосмислити творчу спадщину митця, чий життєвий шлях був трагічно обірваний у часи сталінського терору. Валер’ян Підмогильний постає перед читачем як проникливий дослідник людської психіки, котрий безпомилково фіксує найменші коливання душі під тиском глобальних суспільних трансформацій. Зібрані під однією обкладинкою твори демонструють дивовижну цілісність художнього погляду, непохитно зосередженого на внутрішньому вимірі особистості.
Замість звичних для тогочасного вітчизняного письменства селянських мотивів чи заідеологізованого пафосу, прозаїк пропонує мандрівку складними лабіринтами міського простору. Його персонажі — це відважні або ж розгублені шукачі, які намагаються віднайти власну автентичність у середовищі, що стрімко змінює свої обриси. Оповідь вражає витонченою аналітичністю, де кожна деталь щоденного побуту, випадкова фраза чи швидкоплинний погляд набувають вагомого символічного навантаження, оголюючи приховані мотиви вчинків.
Структура київського бруку
Центральне місце у пропонованій книзі цілком закономірно посідає історія Степана Радченка — амбітного сільського юнака, котрий рушає до Києва з початковим наміром опанувати науки та привезти нові знання у рідне село. Проте мегаполіс володіє особливою, майже містичною гравітацією, яка поступово затягує прибульця, трансформуючи його первинні шляхетні орієнтири на прагматичну боротьбу за статус, визнання та матеріальне благополуччя. Еволюція головного героя від провінційного романтика до егоїстичного й розважливого літератора розгортається перед нами без жодного натяку на повчання, з майже анатомічною точністю.
Київ у цьому тексті постає не декоративним тлом, а самостійним дійовим суб’єктом, складним організмом, який невпинно екзаменує людину на міцність її моральних засад. Взаємини Радченка з жіночими персонажами — від щирої та простої Надійки до вишуканої й незалежної Рити — маркують послідовні етапи його внутрішнього переродження та остаточної адаптації до законів кам’яних джунглів. Письменник надзвичайно точно фіксує момент, коли за зовнішнім блиском кар’єрних здобутків і літературної слави починає проглядатися глибоке екзистенційне відчуження та порожнеча.
Хімія почуттів проти раціонального розрахунку
У романі «Невеличка драма» митець зазирає за лаштунки науково-технічного поступу двадцятих років, вибудовуючи камерну колізію навколо стосунків Марти Висоцької та Юрія Славенка. Головна героїня відображає піднесений, поетичний пошук гармонії та щирої близькості, тоді як її обранець, прагматичний біохімік, схильний розглядати людські емоції виключно як сукупність фізіологічних реакцій та холодних математичних алгоритмів. Цей розкол між душевним поривом і тверезим утилітаризмом стає разючою ілюстрацією кризи традиційних гуманістичних цінностей.
Оповідь зберігає колосальну динаміку завдяки блискучим філософським дискусіям, у яких стикаються діаметрально протилежні погляди на природу людини. Автор утримується від винесення вироків, дозволяючи кожній життєвій позиції продемонструвати свою логіку та водночас виявити внутрішню вразливість. Через життєві розчарування Марти читач візуалізує, наскільки важко вберегти моральну чистоту в оточенні, де сухий розрахунок і тотальна механізація життєдіяльності проголошуються найвищими чеснотами нової доби.
У пастці внутрішніх ілюзій
Коротші за формою, але надзвичайно концентровані за своїм психологічним наповненням твори «Остап Шаптала» та «Повість без назви» суттєво збагачують наше уявлення про філософський горизонт автора. Драма Остапа, котрий опиняється у глухому куті самозневаги та нав’язливої провини після передчасної смерті рідної сестри, досліджує крихкість людської свідомості перед обличчям травми. Прозаїк проникливо застерігає від небезпеки конструювання внутрішніх ідолів чи фанатичної відданості ідеям, здатним цілковито паралізувати волю індивіда до розвитку.
Незавершена «Повість без назви» натомість зачаровує своєю інтригуючою атмосферою, де випадкова вулична зустріч переростає у тотальне дослідження глибин ідентичності. Одержиме прагнення харківського студента Андрія віднайти незнайомку перетворюється на метафору вічного потягу людини до недосяжного ідеалу. Кожен абзац тут дихає прихованою тривогою та передчуттям незворотних життєвих зсувів, що надає оповіді особливого кінематографічного ритму.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Фоліо»: https://folio.com.ua/books/misto-nevelichka-drama-ostap-shaptala-povist-bez-nazvi
Книга є обов’язковим читанням для кожного, хто прагне збагнути витоки нашої художньої традиції та оцінити зразки зрілої психологічної прози. Видання надає рідкісну нагоду поглянути на драматичні історичні події крізь оптику індивідуального людського досвіду, звільненого від будь-яких ідеологічних нашарувань чи політичної кон’юнктури. Висока естетика слова та глибина проникнення у таємниці людської натури роблять ці тексти живими, свіжими й переконливими навіть через століття після моменту їхнього створення.
Зібрання творів Валер’яна Підмогильного засвідчує високий рівень вітчизняного романного мистецтва, що здатне на рівних конкурувати з найкращими зразками європейської класики. Ретельно вибудувана панорама прагнень, фобій та сподівань залишає після себе глибокий внутрішній слід, спонукаючи до тривалих самостійних роздумів уже після того, як перегорнуто останню сторінку.
Валер’ян Підмогильний — автор, якого не читають випадково. До його текстів приходять свідомо, коли хочеться не розваги, а глибини, психологічної точності й чесної розмови про людину в місті, у суспільстві, у власних прагненнях. Саме тому сьогодні багато читачів прагнуть купити книги Валер’яна Підмогильного, щоб мати у своїй бібліотеці одну з ключових постатей української модерної прози.
