Дія розгортається у 2040 році, де засніжена Росія під керівництвом диктатора Івана Апельсинова намагається віднайти свій втрачений стрижень через окультизм та забуту велич. Сюжет Ігоря Баранька веде читача крізь химерне сплетіння політичного абсурду та глибокої метафізики. Головний герой, останній чеченець, стає мимовільним свідком того, як режим намагається клонувати дух великого завойовника, щоб знову підкорити степи та народи.
Оповідь не є простою сатирою на деспотизм. Вона проникає набагато глибше, досліджуючи коріння людського прагнення до влади та вічне повернення до одних і тих самих помилок. Автор майстерно поєднує наукову фантастику з буддійськими віруваннями, створюючи простір, де кордон між галюцинацією та дійсністю остаточно розмивається. Кожен крок героїв по цій випаленій ідеологіями землі здається фатальним та неминучим.
Графіка як інструмент провидіння
Візуальна мова Ігоря Баранька вражає своєю деталізацією та гротескною виразністю. Його лінії нагадують старі гравюри, що ожили під впливом якоїсь таємничої сили. Художник не боїться демонструвати потворність владних структур через деформацію облич та монументальну архітектуру, що тисне на кожну живу істоту в кадрі. Кожна сторінка наповнена динамікою, яка змушує відчувати холод степового вітру та запах пороху.
Окремої уваги заслуговує палітра Дейва Стюарта, який додає цій чорно-білій за своєю суттю драмі необхідної глибини. Використання брудних, землистих відтінків у поєднанні з яскравими, майже неоновими спалахами містичної енергії створює унікальний візуальний ритм. Колір тут не просто заповнює форми, він підкреслює емоційний стан героїв, виокремлюючи моменти просвітлення серед загального занепаду та сірості.
Пошук втраченого центру
Філософська вага твору зосереджена на пошуку порожнечі, яка є основою всього сущого. Замість того щоб пропонувати готові відповіді, Баранько залишає читача наодинці з питаннями про природу ідентичності та ціну величі. Це не просто розважальний комікс, а складна подорож углиб людського підсвідомого, де архетипи давніх кочівників стикаються з технологіями майбутнього. У цьому вимірі час перестає бути лінійним, перетворюючись на замкнене коло.
Замість того щоб фокусуватися на зовнішніх атрибутах жанру, автор звертається до внутрішнього стану людини, яка намагається зберегти свою гідність у часи тотального божевілля. Текст позбавлений зайвого пафосу, він сухий і точний, що лише підсилює ефект від побаченого. Це художнє висловлювання про те, що будь-яка спроба привласнити дух минулого приречена на поразку, якщо в її основі лежить лише жадоба домінування.
Це видання можна придбати на сайті видавництва «Vovkulaka»: https://www.vovkulaka.net/comics/horda/
Дана робота точно заслуговує на місце в бібліотеці кожного, хто цінує візуальну естетику та складні наративні структури. Вона залишає довгий післясмак, змушуючи знову й знову повертатися до окремих панелей у пошуках прихованих сенсів. Навіть після завершення читання образи, створені Бараньком, продовжують існувати у вашій пам’яті, нагадуючи про те, що справжнє мистецтво завжди трохи пророче.
Ігор Баранько — український письменник, художник-графік; визнаний в Україні та світі митець. Об’єднує мистецтво мальованих історій (мальви — аналог коміксу, банд-десіне, манги, тощо) в Україні і української школи мальованих історій за кордоном. Сценарист-художник, що працює одноосібно. Жанрові уподобання автора переважно фантастика, містика, історичні пригоди, соціальна сатира та експериментальні авторські твори. Техніка виконання туш, перо, папір.
Дейв Стюарт — багаторазовий лауреат премії Айснера, який відповідає за колірну палітру, що задає атмосферу нуарного та емоційного світу «Чорного Молота».
