Коли скандинавська література звертається до теми пам’яті, вона рідко пропонує розраду. Натомість вона пропонує розтин. Аксель Сандемусе, чиє ім’я назавжди закарбоване в історії культури як автора «Закону Янте», у своєму романі «Минуле — то лиш сон» (вперше опублікованому в 1944 році) створює не просто оповідь, а складну архітектуру провини, де кожен коридор веде до іншого запитання, на яке немає однозначної відповіді.
Завдяки видавництву «Апріорі» український читач нарешті отримує доступ до цього наріжного каменю модерністської прози, який десятиліттями залишався в тіні більш гучних імен, не поступаючись їм ані глибиною, ані радикальністю форми.
Привид Джона Торсона
Сюжет розгортається навколо повернення Джона Торсона — успішного американця норвезького походження — на батьківщину. Але це не сентиментальна подорож блудного сина. Торсон повертається в норвезькі фіорди не за спокоєм, а за власною ідентичністю, яку він, здається, втратив або навмисно поховав десь між Осло та Небраскою.
Сандемусе використовує класичний нуарний мотив: таємниче вбивство в минулому, суперництво між братами та фатальна жінка. Проте детективна лінія тут — лише фасад. Справжнє розслідування ведеться в підсвідомості головного героя. Торсон — класичний «ненадійний оповідач», чиї спогади змінюються залежно від інтенсивності його сорому чи бажання бути прощеним.
Архітектура пам’яті та ілюзій
Стиль Сандемусе — це інтелектуальний виклик. Він відмовляється від лінійності, віддаючи перевагу епістолярній формі та щоденниковим записам, які переплітаються, наче коріння старого дерева. Автор майстерно демонструє, як минуле не просто впливає на теперішнє, а буквально конструює його.
Назва роману — «Минуле — то лиш сон» — звучить майже як заспокійлива мантра, але в контексті книги вона набуває зловісного відтінку. Якщо минуле — це сон, то воно не підвладне законам логіки, його неможливо змінити чи виправити, а прокинутися від нього означає зіткнутися з порожнечею. Сандемусе досліджує механізми витіснення: як ми переписуємо власну історію, щоб мати змогу дивитися у дзеркало.
Тінь «Закону Янте»
Хоча цей роман є самостійним шедевром, у ньому виразно відчувається філософія Сандемусе, що принесла йому світову славу. Соціальний тиск невеликих громад, де «ніхто не має бути кращим за інших», тут трансформується у внутрішній тиск сумління. Торсон намагається втекти від провінційної вузьколобості своєї юності, але виявляє, що привіз її з собою через океан у власній валізі.
Видавництво «Апріорі» зробило важливий крок, представивши цей текст у якісному перекладі, що зберігає шорстку, подекуди болючу текстуру мови Сандемусе. Це книга для тих, хто цінує літературу як інструмент пізнання найтемніших куточків людської душі, де правда і вигадка нерозривно сплетені в один вузол.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Апріорі»: https://apriori-publishing.com/product/minule–to-lis-son
Це виняткова інтелектуальна подорож, яка вимагає від читача терпіння, але винагороджує його рідкісним відчуттям катарсису. Роман Акселя Сандемусе є блискучим прикладом того, як приватна історія однієї людини може стати дзеркалом для цілого покоління, що намагається знайти сенс у хаосі власної пам’яті та історії. Видатна праця, яка повертає скандинавську класику в актуальний контекст сучасної української культури.
Аксель Сандемусе — дансько-норвезький письменник, чиї твори найчастіше розкривають тему того, що репресії суспільства призводять до насильства. Відомий психологічними романами En flyktning krysser sitt spor та En sjømann går i land. Книга Varulven номінувалася на Нобелівську премію з літератури наприкінці 1950-х років.
