Аргентинський математик і письменник Гільєрмо Мартінес пропонує читачеві інтелектуально насичений трилер «Оксфордські вбивства» – твір, що перетворює тихі академічні зали Оксфорда на полігон для витонченої гри між логікою та вбивством. Це не просто черговий детектив, а глибоке дослідження граней людського інтелекту, де кожен злочин є частиною ретельно продуманої математичної послідовності.
Сюжет розпочинається зі знайомства з молодим аргентинським аспірантом, який прибуває до Оксфорда на стажування. Майже одразу він опиняється втягнутим у розслідування, коли його літня господиня стає першою жертвою серії вбивств. Єдиною зачіпкою є загадковий символ і слова «перший у серії», залишені для знаменитого логіка Артура Селдома, чия праця про логічні системи серійних вбивць, схоже, надихнула злочинця. Мартінес майстерно створює дует, що складається з оповідача-емпірика і геніального Селдома, які змушені конкурувати з поліцією та часом, намагаючись передбачити наступний хід убивці.
Символи та парадокси: філософське ядро
Справжня сила роману лежить у його філософському фундаменті. Мартінес, сам будучи математиком, блискуче вплітає у кримінальну канву такі складні концепції, як теорема Геделя про неповноту та парадокс скінченних правил Вітґенштайна. Ці ідеї стають не просто декорацією, а ключовими інструментами для розуміння мотивів злочинця та, зрештою, для пошуку розгадки.
Парадокс Вітґенштайна, що натякає на нескінченну кількість правил для продовження будь-якої скінченної послідовності, кидає виклик самій ідеї абсолютної логіки. Якщо будь-яку послідовність символів можна обґрунтувати різними, хоч і неочевидними, правилами, як можна з абсолютною впевненістю передбачити наступний крок убивці? Роман перетворюється на захоплюючу дискусію про межі раціонального мислення, невизначеність і природу «ідеального» злочину, який може назавжди залишитися поза межами людського розуміння.
Літературна майстерність та стиль
Мартінес обирає елегантний та дещо стриманий стиль, який ідеально пасує до інтелектуальної атмосфери університетського середовища. Оповідач, хоч і неназваний, є проникливим провідником у світ складних теорій, здатним пояснити читачеві хитромудрі математичні концепції з дивовижною ясністю.
Проте, як і в будь-якій грі на логіку, у романі іноді відчувається певна «сухість». Деякі критики відзначали, що Мартінес іноді схильний до зайвої дидактичності, а другорядні персонажі здаються занадто функціональними, виконуючи роль пішаків на шаховій дошці сюжету. Проте, ця стилістична «економія» є свідомим вибором: автор зосереджує всю напругу не на психологічних портретах чи описів насильства, а на ментальній дуелі, напрузі очікування наступного символу.
Елегантна головоломка та несподівана розв’язка
«Оксфордські вбивства» — це роман для читача, який цінує гострий розум, а не швидкість. Він повільно, але неминуче, нарощує інтелектуальну напругу, захоплюючи своєю оригінальністю.
Завершення історії є справжньою нагородою. Розв’язка, хоч і ґрунтується на деталях, майстерно прихованих на видноті, пропонує не один, а подвійний поворот, який кидає виклик усім логічним припущенням, зробленим протягом розслідування. Мартінес змушує нас переглянути все, що ми вважали аксіомою, ще раз доводячи, що людська ірраціональність часто є найважчою змінною в будь-якому математичному рівнянні. Це твір, який ще довго після прочитання змушує замислюватися про те, де закінчується логіка і починається обман.
Цю книгу можна придбати на сайті «Видавництво Анетти Антоненко»: https://anetta-publishers.com/books/257
Гільєрмо Мартінес переїхав до Буенос-Айреса в 1985 році, де отримав ступінь доктора філософії з математичної логіки. Його перша опублікована книга оповідань « Infierno grande » була нагороджена Premio del Fondo Nacional de las Artes, і менш ніж за десять років він став одним із найважливіших письменників свого покоління. Одне з його оповідань було опубліковано в The New Yorker . Його перший роман, Acerca de Roderer , отримав широке визнання критиків і перекладений різними мовами. У 2003 році він отримав премію «Premio Planeta Argentina» за роман «Невидимі крими» , який мав величезний міжнародний успіх і був знятий у фільм режисера Алекса де ла Іглесіа під назвою « Кримени Оксфорда» (2008).
