Пантелеймон Куліш (1819–1897), одна з найбільш суперечливих, але й найбільш далекоглядних постатей в історії української культури, у своєму magnum opus, «Чорна рада. Хроніка 1663 року», не просто написав історичний роман. Він створив архітектурний план національної трагедії, що продовжує резонувати через століття. Вперше опублікований у 1857 році, цей твір став не лише першим великим романом українською мовою, а й філософським трактатом про природу влади, популізму та внутрішнього розбрату, відомого в історії як Доба Руїни.
Книга переносить читача у критичний момент після смерті Богдана Хмельницького, коли Гетьманщина, щойно здобувши суверенітет, розкололася на фракції, обтяжені зовнішніми інтригами (Московське царство, Річ Посполита) та внутрішніми протиріччями. Це роман, який вимагає уважного читання, оскільки він закладає фундамент розуміння української політичної психології.
Хроніка влади і популізму
Сюжет розгортається напередодні знаменитої «Чорної ради» у Ніжині — зібрання, де, всупереч усталеним козацьким звичаям, право голосу отримала «чернь» (низове, незаможне козацтво та селяни). Центральний конфлікт — це боротьба за гетьманську булаву між двома протилежностями: шляхетним і державницьки орієнтованим наказним гетьманом Якимом Сомком та авантюрним, але харизматичним і популістським лідером низового козацтва Іваном Брюховецьким.
Куліш майстерно протиставляє аристократичний ідеалізм Сомка, який прагне сильної, освіченої держави, де панує закон, — демагогічним обіцянкам Брюховецького. Брюховецький, оперуючи гаслами соціальної рівності та обіцяючи бідним козакам золото та землю, фактично використовує їхню соціальну ненависть як інструмент для захоплення влади.
Роман чудово ілюструє, як моральний хаос руйнує політичну структуру. Головні персонажі, як-от мудрий полковник Іван Шрам та його син Петро, виступають моральними компасами, що змушені блукати у цьому світі політичних інтриг та громадянської війни. Куліш, будучи романтиком, насичує текст яскравими побутовими описами та ліричними відступами, але його погляд на Руїну є безкомпромісно суворим: боротьба за владу, що ігнорує державні інтереси, неминуче призводить до кровопролиття і підкорення.
Трагедія українського ідеалу
«Чорна рада» — це передусім історія про розчарування. Куліш, сам будучи ідеологом, виступав за створення свідомої української інтелігенції, яка мала б очолити націю. У романі він втілив свою філософську концепцію «хутірської ідилії» — ідеалу мирного, осілого, культурного життя (уособленого у родині Череваня), що є антитезою руйнівній стихії війни та політичних чвар.
Письменник критикує не лише зрадливість еліти, але й нездатність «черні» до державного будівництва. Він демонструє, що неконтрольована, сліпа демократія, підживлена популізмом, веде не до свободи, а до анархії та тиранії. Саме цим Куліш відрізнявся від своїх сучасників, пропонуючи не ідеалізацію, а жорстку критику національного минулого. Він був першим, хто підняв питання, яке є актуальним і сьогодні: чи здатна українська нація перетворити хаос на стійку державність?
Актуальність Руїни
Для сучасного читача, особливо у світлі сьогоднішніх політичних викликів, «Чорна рада» є не просто класичним текстом, а пророчим попередженням. Куліш описав події 1663 року з такою гострою психологічною і політичною точністю, що його роман служить дзеркалом, у якому відбиваються механізми маніпуляції та наслідки соціального розколу в будь-яку епоху.
Це нелегке читання, оскільки воно змушує зіткнутися з неприємною правдою про циклічність національних помилок. Однак це є і найважливішим внеском Куліша. Як і найкраща світова класика, від Шекспіра до Толстого, «Чорна рада» є не просто переказом подій, а глибоким, багатошаровим дослідженням людської природи і необхідності єднання перед обличчям внутрішніх та зовнішніх загроз. Твір утверджує думку про те, що історичний вибір — це завжди моральний вибір.
Цю книгу можна придбати на сайті «РАНОК»: https://www.ranok.com.ua/info-corna-rada-xronika-1663-roku-46611.html
Пантелеймон Куліш (1819–1897) — багатогранний український діяч: визначний письменник (автор першого історичного роману «Чорна рада»), фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, редактор і видавець. Здобувши освіту від дяка до навчання в Новгород-Сіверських закладах та Київському університеті (як слухач), Куліш спершу писав російською, але згодом став ключовою фігурою у становленні української літератури та мови. Будучи учасником Кирило-Мефодіївського товариства, він пережив арешт і заслання, після чого відновив літературну діяльність. Його внесок у мовознавство неоціненний: він створив «кулішівку» — першу фонетичну абетку української мови, що лягла в основу сучасного правопису, та видав перший україномовний буквар «Граматка» (1857). Крім того, Куліш був надзвичайно плідним перекладачем, першим здійснивши повний переклад Біблії українською, а також активно співпрацював із журналом «Основа».
