Думали колись над тим, чи вступати до аспірантури? Я захистила дисер за 5 років після вступу. Ось мої поради.
Цінуйте свій час.
Не беріться за дисер заради престижу. Це – не мотивація. Ось мотивація?
Тема має бути вашою пристрастю.
Вам доведеться присвятити їй кілька РОКІВ життя. Вона точно цього варта? Якщо тема не “заводить” вас на всі 100, шукайте ще.
У чому унікальність вашої теми?
Науковий керівник пропонує малодосліджену тему на кшталт “Газети Катеринославської губернії першої половини ХVIII століття”?
Чудово. Але зважте: хто зможе скористатися результатами вашого дослідження? Ви напишете книжку на основі своєї дисертації? Розробите навчальний курс для студентів? Що це дослідження вам дасть?
Не погоджуйтеся на тему тільки тому, що вам бракує фантазії або часу, аби знайти “свою”.
Очна чи заочна форма навчання?
Очна форма – це невеличка стипендія і купа обов’язків (відвідувати лекції, вести семінари і т.ін.). Захищаєтесь за 3 роки.
Заочна форма – це відсутність стипендії та зобов’язань. Захищаєтесь за 4 роки. Я не вагалася й пішла на заочку.
Криза мотивації
Може настати за 1,5-2 роки після вступу. Ви знайшли нову роботу, переїхали, зустріли кохання, стали мамою / татом? Дисер перетворюється на монстра – пожирача часу.
Мене утримав такий трюк. Я зберегла в одному документі ВСЕ, що написала за 2 роки за темою дисеру. Чернетки, наукові тези, статті. Вийшло 90 сторінок. А мінімальний обсяг дисеру мав бути 150.
90 зі 150 – це більше половини! Вибору не було. Я змусила себе продовжувати.
Янгольське терпіння й підтримка близьких
Написати дисер – це 50% шляху. Решта – підготовка до захисту. У мене вона тривала рік.
Підготовка до захисту – це:
- десятки штампів, підписів і папірців, які треба збирати по всьому місту;
- відсутність чітких інструкцій. Якщо відповідальні особи забули щось пояснити / не помітили одруківку, ви переробляєте документи;
- інформація на сайтах, яка оновлюється невчасно;
- дуже довгий і клопітний процес. Наприкінці ви збираєте папку з близько 30 документами, потрібними для захисту.
У вас слабкі нерви чи обмаль часу після основної роботи? Без підтримки близьких не обійтися!
