Перегортаючи сторінки зібрання «Комедії і трагікомедії» Вільяма Шекспіра, яке випустило видавництво «Фоліо», читач миттєво потрапляє у вир пристрастей, де межа між кумедарством та розпачем виявляється прозорою. Англійський драматург завжди володів унікальним даром бачити трагічне в комічному і навпаки. У цих п’єсах сміх рідко буває абсолютно безтурботним; він майже завжди приховує за собою тривогу, тугу чи передчуття скоромищості буття.

Ранні та зрілі комедійні полотна стратфордца постають перед нами як вишуканий карнавал. Перевдягання, плутанина персонажів, кумедні непорозуміння у нічному лісі чи на вулицях давніх міст утворюють динамічне полотно, сповнене життєвої енергії. Проте за легкістю діалогів прихована глибока спостережливість авторового ока за людськими слабкостями та дивацтвами.

Згодом ця грайливість поступається місцем складнішим мотивам, формуючи простір трагікомедії. Тут кораблетрощі, ревнощі, тривала розлука та передчасна скорбота випробують героїв на міцність. Проте саме в цих пізніх розмислах визріває надія на прощення та відновлення гармонії, що робить читацький досвід особливо проникливим.

Персонажі на терезах долі та вибору

Драматична сила Шекспіра полягає в тому, що його персонажі ніколи не залишаються пласкими схемами. Беатріче й Бенедикт змагаються у дотепності, створюючи справжній феєрверк слів, але їхня іронія є лише захисним панциром від страху бути пораненими коханням. Віола ховає власний смуток під чоловічим плащем, а Просперо долає образу через відмову від магічної сили.

У розгортанні подій драматург порушує непрості моральні питання, що залишаються болючою загадкою через століття. Справедливість чи милосердя, сліпа пристрасть чи тверезий розум — кожна сцена змушує зупинитися і замислитися. Розв’язка комедійних сюжетів нерідко залишає післясмак легкої меланхолії, адже щастя одних героїв іноді будується на поразці інших.

Українська перекладацька школа чудово впоралася з завданням донести багатство поетичної мови до нашого читача. Ритміка шекспірівського п’ятистопного ямба, багата метафоричність та гра слів збережені з високою повагою до оригіналу. Завдяки цьому звукові відтінки та драматична напруга відчуваються так само гостро, як і під час живого театрального дійства.

Естетика та структура книжкового втілення

Видавництво «Фоліо» підійшло до впорядкування цього тому з належною увагою до деталей. Чіткий друкарський шрифт, якісний папір та продумане розташування текстів роблять читання комфортним і приємним. Книга справляє враження солідного фоліанта, який прикрасить будь-яку приватну бібліотеку та стане чудовим супутником для повільного, медитативного заглиблення у драматургію.

Послідовність вміщених творів дозволяє простежити еволюцію митця — від яскравих фарсів до глибоких філософських казок пізнього періоду. Таке впорядкування дає змогу побачити, як змінювався погляд автора на людську природу, стаючи дедалі мудрішим, поблажливішим та глибшим.

Також буде цікаво:   Від Трипілля до сучасності: всебічна презентація української культури для світу

Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Фоліо»: https://folio.com.ua/books/komediyi-i-tragikom-ediyi

Феномен стратфордського майстра полягає в його здатності говорити до кожного покоління без повчального тону чи штучності. Його п’єси не старіють, бо они дослідники людських пристрастей, заздрощів, вірності та кохання. Гострота думки, притаманна цим текстам, змушує нас знову й знову повертатися до знайомих рядків.

Ця збірка є чудовою нагодою наново відкрити для себе драматургічний геній, що не підвладний плину часу. Публікація пропонує естетичну насолоду та багату поживу для роздумів, підтверджуючи, що класична спадщина здатна зворушувати, дивувати й надихати без огляду на століття, що розділяють нас із моментами створення цих шедеврів.


Вільям Шекспір — символ світової літератури, драматург і поет, чиї твори визначили розвиток театру та художнього слова. Його п’єси, поеми та сонети стали основою європейської культури й вплинули на творчість сотень письменників і режисерів. Саме тому читачі різного віку прагнуть купити книги Вільяма Шекспіра, щоб мати у своїй бібліотеці перевірену часом класику, яка не втрачає змісту навіть у сучасному контексті.