У листопаді 1918 року, коли розпадалася Габсбурзька імперія, вулиці Львова перетворилися на арену жорстокого протистояння між польськими та українськими військами. Проте після відступу українських підрозділів на містян чекало інше випробування: протягом кількох діб польські солдати, добровольці та міська голота влаштували масовий погром у єврейських кварталах.
Ґжеґож Ґауден у своїй книжці звертається до цієї темної сторінки, яку десятиліттями намагалися викреслити з офіційної пам’яті. Праця, видана українською мовою у видавництві «Човен» спільно з «Локальна Історія», пропонує читачеві проникливе та глибоко задокументоване розслідування.
Злочин в архівних матеріалах
Ґауден підходить до матеріалу не як класичний кабінетний дослідник, а швидше як прискіпливий слідчий, для якого кожен документ має доказову силу. Він ретельно зібрав телеграми, судово-медичні акти, протоколи допитів, дипломатичні звіти та спогади вцілілих. Текст насичений фактичними даними, що відновлюють хронологію подій буквально по годинах — від перших пострілів до системних грабунків та підпалів синагог.
Автор не уникає детального опису жахіть, з якими зіткнулися беззахисні жителі. Зі сторінок постають долі конкретних родин, чиї домівки були пограбовані, а близькі — вбиті або скалічені. Завдяки такій юридичній точності книжка позбавлена пафосу чи емоційних перебільшень, натомість пропонує оголену й незаперечну правду.
Руйнування героїчного міфу
Центральною лінією дослідження є аналіз того, як одразу після трагедії розпочався процес викривлення фактів. Офіційна влада відродженої держави прагнула приховати масштаби свавілля, називаючи погром «побутовими заворушеннями» або перекладаючи провину на самих жертв. Ґауден переконливо показує, що насильство не було випадковим спалахом, а розгорталося за мовчазної згоди чи навіть участі військового командування.
Польський публіцист наважується на сміливий крок: він розвінчує романтизований культ «львівських орлят», демонструючи його зворотний, кривавий бік. Поки офіційна легенда творила образ бездоганних героїв, у тіні залишалися згарища єврейських вулиць та сотні зламаних життів. Цей контраст робить прочитання книжки болючим, але необхідним досвідом.
Механізми колективного заперечення
Критичний погляд письменника спрямований також на міську еліту того часу — професорів, журналістів, культурних діячів, які вважали себе носіями гуманізму. Поведінка багатьох із них коливалася від байдужості до відвертого виправдання злочинців. Замість засудження насильства громадськість обрала шлях конструювання зручних фальсифікацій.
Ґауден простежує, як травма 1918 року мала довготривалі наслідки для співіснування різних спільнот у місті. Трагічні події підірвали довіру між сусідами та поклали край міфу про толерантність галицької столиці. Книга змушує задуматися над тим, яку ціну сплачує суспільство за відмову від покарання винних.
Цю книгу можна придбати на сайті видавництва «Човен»: https://choven.org/shop/lviv-kinets-ilyuzij-opovid-pro-lystopadovyj-pogrom-1918-roku/
Глибокий аналіз листопадових подій понад столітньої давнини є вагомим внеском у переосмислення складної спадщини Центрально-Східної Європи. Праця демонструє, що справжня патріотична позиція полягає не в прикрашанні власних перемог, а у здатності чесно визнати ганебні вчинки своїх співвітчизників. Безкомпромісний підхід автора перетворює текст на потужне застереження проти національної засліпленості та фальсифікації минулого.
Ґжеґож Ґауден — польський журналіст, видавець, письменник.Колишній діяч «Солідарності» у Познані. 1981 року був інтернований комуністичною владою з Польщі. У 1984-1993 роках перебував на еміграції у Швеції. У 2004-2006 роках – головний редактор газети «Rzeczpospolita». З 2008 до 2016 року – директор Інституту Книги у Кракові. Автор книжок з історії міжвоєнного Львова – Lwów – kres iluzji. Opowieść o pogromie listopadowym 1918 (2019), Polska sprawa Dreyfusa. Kto próbował zabić prezydenta (2024).
