Всі ми втомлюємося, і не тільки у фізичному сенсі, і навіть так, що іноді ніяких сил не залишається. Хочеться махнути на все рукою, здатися, відвернутися від світу. Але це точно не вихід.

“Світ, в якому ми живемо, дуже вимотує. Він невдячний. Ви втомилися навіть від того, що живете в ньому. Ви втомилися занадто багато любити, піклуватися, віддавати світу, який ніколи не дає нічого натомість. Ви втомилися від невизначеності. Втомилися від сірих буднів.

Колись ви були повні світлих надій, оптимізм переважував цинізм, ви були готові віддавати знову і знову. Але розбите серце, не виконані кимось обіцянки, невдалі плани – все це поступово повертало вас з небес на землю. Світ не завжди був добрий до вас і ви втрачали більше, ніж вигравали, а зараз немає абсолютно ніякого натхнення, щоб спробувати знову. Я розумію вас.

Правда в тому, що всі ми втомилися. Кожен з нас. Після досягнення певного віку всі ми не більш ніж армія розбитих сердець і душ, які ниють і відчайдушно шукають гармонії. Ми хочемо більше, але дуже втомилися, щоб просити про це. Нам не подобається, де ми зараз знаходимося, але ми занадто налякані, щоб почати щось з початку. Ми повинні йти на ризики, але боїмося побачити, як все навколо нас може просто розвалитися. Зрештою, ми не впевнені, скільки разів ми зможемо почати все спочатку.

Ще одна правда в тому, що ми втомилися один від одного – втомилися від ігор, в які ми граємо, брехні, яку ми розповідаємо, невизначеності, яку ми даруємо один одному. Ми не хочемо надягати маску, але і залишатися наївним дурнем нам також не подобається. Доводиться грати ненависні нам ролі і кимось прикидатися, тому що ми не впевнені у своєму виборі.

Я знаю, наскільки складно продовжити щось робити або намагатися робити нові й нові спроби, коли душевні сили закінчуються. А ті оптимістичні ідеали, які ви плекали колись, здаються тепер безнадійними і дурними. Але ось що я прошу, якщо вже ви так близькі до того, щоб здатися: зробіть ще одну спробу, щосили.

Ми набагато життєрадісніші, ніж можемо собі уявити, і це незаперечна істина. Ми здатні віддавати більше любові, більше надії, більше пристрасті, ніж віддаємо зараз. Ми хочемо негайних результатів і здаємося, якщо не бачимо ефекту. Ми відчуваємо розчарування через відсутність зворотного зв’язку і попросту залишаємо всі спроби.

Зрозумійте, ніхто з нас не може бути натхненним щодня. Ми всі видихаємося. Ми всі засмучуємося. Ми всі втомлюємося. Той факт, що ви вибилися з сил і втомилися від життя, зовсім не означає, що ви стоїте на місці. Кожна людина, якою ви коли-небудь захоплювалися, хоч раз відчувала поразки в гонитві за мрією. Але це не завадило їй досягти своїх цілей. Не дозволяйте собі здаватися, що б ви не робили, чи то щоденна рутина, чи реалізація великих і грандіозних планів.

Коли ви втомилися, рухайтеся повільно. Рухайтеся спокійно, не поспішаючи. Але не зупиняйтеся. Ви втомилися з цілком об’єктивних причин. Ви втомилися, тому що багато чого змінюєте і робите. Ви втомилися, тому що ви зростаєте. І коли-небудь це зростання зможе по-справжньому надихнути вас.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Загрузка...