Ніхто не знає, коли вперше з’явилися рахунок і числа. Але люди, займаючись полюванням, риболовлею, збиранням плодів, грибів, стикалися з питаннями, які необхідно було вирішувати за допомогою числа і рахунку. Життя вимагало від людей не тільки вміння рахувати предмети, але запам’ятовувати і записувати їх число.

Нумерація – це спосіб записувати числа. За довгу історію людства таких способів набралося багато. Багато давні народи рахували, як і ми, – десятками. Десятками рахували єгиптяни, китайці. Десяткову систему запису чисел, якою ми користуємося зараз, винайшли індуси 2000 років тому. Але подекуди користувалися і іншими системами числення. Ті ж китайці в більш віддалені часи рахували п’ятами, а індіанці племені майя – рахували двадцятками.

Сьогодні в нас мова піде про римські цифри, як вони з’явились та як їх застосовують на практиці.

Історія римської системи числення бере свій початок, природно, в Стародавньому Римі, під час розквіту Римської імперії. Вона застосовувалася більше двох з половиною тисяч років тому і використовується донині. Римськими цифрами, як основними користувалися дуже довго. Ще двісті років тому у всіх ділових паперах цифри потрібно було писати тільки римські, так як вважалося, що арабські цифри набагато простіше підробити.

Сутність римської системи числення в тому, що для позначення цифр в ній використовуються великі латинські літери. Але мало хто знає, що ці літери обрані невипадково. I – позначає один, це один палець. V- це п’ять, розкрита долоня, на якій у нас 5 пальців. X – це десять, дві схрещені долоні, на яких у нас десять пальців.

Римськими цифрами користувалися дуже довго. Ще в XVIII в. в ділових паперах дозволялося позначати числа лише римськими цифрами. До сих пір ми користуємося цими цифрами для позначення століть, наприклад XXI століття.

Римська система запису чисел була незручна – над числами важко було виконувати арифметичні дії. Її витіснила знайома система запису чисел, що з’явилася в Індії приблизно 1400 років тому. У цій системі всі числа позначалися за допомогою 10 цифр: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0. При цьому значення цифри залежало від займаного нею місця, від її позиції. Тому таку систему запису чисел називають позиційною.

Розглянемо перелік римських цифр та що вони означають:

  • І – 1
  • V – 5
  • Х – 10
  • L – 50
  • С – 100
  • D – 500
  • М – 1000

Походження римських цифр пов’язано з відповідними латинськими словами, які грали роль цифр.

I – і, V – ве, X – ікс, L – ель, C – це, D – де, M – ем. За допомогою цих букв, які виконували роль цифр, записували будь-яке число до мільйона.

При записи чисел римські цифри розташовуються, як правило, в порядку старшинства, але іноді цей порядок змінюється, так як правило передбачає, що одна і та ж цифра не повинна повторюватися в запису числа більше трьох ряд поспіль.

4 – записується так IV (одиниця, поставлена ​​з лівої сторони, віднімається від 5).

Одиниці, же, поставлені праворуч, додаються, тому 6,7,8 записуються так:

VI, VII, VIII.

9 записується як IX, 11, 12, 13, 14, 15 як XI, XII, XIII, XIV, XV і т.д.

Щоб дізнатися, яке число записано римськими цифрами, досить скласти значення всіх його цифр; при цьому, якщо молодша цифра виявиться перед старшою, то значення цієї молодшої цифри віднімається з значення старшої.

Справа в тому, що римські цифри, незважаючи на незручність їх використання, не виходять з ужитку, і культурній людині необхідно до певної міри вміти ними користуватися. Ці цифри вживаються для зберігання номера телефону місяців року, номерів томів і глав книг, на циферблаті годинника, записи дат подій і т.п. Тому ви повинні вміти записувати римські цифри і правильно їх розуміти.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Загрузка...