Одна і та ж стилістика. Схожа риторика. Зрештою, навіть назви партій перегукуються. Такі з’їзди проводилися в радянські часи, коли все до найдрібніших деталей зрежисовано – аби хтось чогось зайвого не сказав. І усі делегати злилися в єдиному бажанні – піклуватися про неньку-Україну. Виступаючі душили в обіймах «безмежної любові» розграбовану країну в прямому ефірі аж двох каналів – Першого національного та «5 каналу».
Це дійство коштувало партії чималих грошей. Тільки за трансляцію на Першому національному «Єдиний центр» заплатив 520 тисяч гривень, якщо вірити першому віце-президентові НТКУ Михайлові Коблі, який озвучив ці цифри «Телекритиці». А була ще трансляція на «5-му». А до того рекламу з’їзду транслювали на загальнонаціональних каналах (тільки питання – навіщо? Все одно на з’їзд не пускали всіх бажаючих. Це ж вам не Майдан). А ці кошти могли б стати в нагоді якому-небудь сиротинцю, або лікарні десь в якомусь віддаленому районі.
Але ж в «Єдиному центрі» піклуються про неньку-Україну, про нас з вами, тому вони мислять глобально. Що там якийсь один сиротинець чи лікарня? Вони одразу реформуватимуть все, що можна реформувати. Ви ще не знаєте? Тепер знатимете - тільки «Єдиний центр» може вивести країну з кризи. Про те, чому ті державні мужі, які сиділи в перших рядах у залі в палаці «Україна», і які наділені чималою владою в країні, не зробили цього раніше, ані пари з вуст. Тільки тепер, з  "ЄЦ", ми будуватимемо світле майбутнє. А пряма трансляція потрібна була для того, щоб всі знали, хто ці будівничі. І вся країна побачила, і дізналася, і мала завмерти від несподіваного щастя, яке звалилося на неї. Але не завмерла… Бо країна давно живе в паралельному світі від політиків. І саме тому караван продовжує йти…