На третьому курсі факультету журналістики я пережив справжній шок. Увійшовши до університетської аудиторії, за викладацьким столом я побачив людину, яка днем раніше на сцені Будинку вчителя читала вірші з ненормативною лексикою. При чому робив він це так філігранно, що забути образ іронічного поета було практично неможливо. Але мене збентежило те, що викладач представився не Юрком Позаяком, як це було на поетичному вечорі, а Юрієм Лисенком. Не довго думаючи, я підняв руку і запитав у нього: «А це не ви автор рядків: «На каруселі б... кружляє?». Аудиторія вибухнула сміхом. Викладач, злегка зніяковівши, відповів: «Я». Ось так до мого життя увійшов поет і викладач Юрко Позаяк, який у той час був учасником літгурту «Пропала грамота» і культовим персонажем літературної тусовки в Україні. Я назавжди запам'ятав його рядки:

Якщо тебе ненароком,
Гепнуло шлакоблоком,
Вважай тобі повезло,
Останнє в житті западло.

Я навіть написав пародію на цей шедевр Позаяка:

Іду з стилістики в кіно,
Назустріч Позаяк чвалає,
Ну от, найбільше западло,
Найбільшого в житті немає.

Після викладання Юрій Васильович пішов на дипломатичну роботу, працював в посольстві України в Словенії. І ось він повернувся до Києва. 20 березня він призначений на посаду керівника Служби підготовки виступів Президента України. Тепер за стилістику виступів Віктора Ющенка я абсолютно спокійний. Юрій Лисенко – прекрасний знавець мови. Ось тільки шкода, що література може втратити ще одного поета. Оскільки навряд чи головний спічрайтер держави стане читати зі сцени вірші з ненормативною лексикою.