Минулого робочого тижня президент України мав три закордонних робочих візити – у Литву, Ізраїль та Велику Британію. Незважаючи на різні масштаби та цілі цих подорожей, їхні програми мали принаймні одну спільну рису: у щільному графіку перебування Віктора Ющенка у кожній державі важливе місце було відведено темі Голодомору в Україні. У понеділок, 12 травня голова Української держави відкрив експозицію, присвячену Голодомору, разом з президентом Литви Валдісом Адамкусом. У вівторок, у Єрусалимі, під час урочистостей з нагоди святкування 60-річчя держави Ізраїль, український президент скористався нагодою поговорити зі своїм колегою Шимоном Пересом – зокрема, попросив його підтримати документ щодо Голодомору, який Україна планує подати на розгляд 63-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. У четвер Віктор Ющенко знову відкривав виставку «Страчені голодом: невідомий геноцид українського народу», на цей раз у приміщенні парламенту Великої Британії. Говорячи про перспективи українсько-британських відносин, він висловив сподівання, “що наші країни в подальшому співпрацюватимуть також у напрямку вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні та збільшення обізнаності громадськості про цю трагедію”.

Особисто я минулий тиждень провела менш активно, аніж президент України. Але про Голодомор та його роль в українській політиці розмірковувала також немало. Чітка точка зору цього питання у мене викристалізувалася не одразу. Безперечно, Голодомор – це жахлива трагедія українського народу, про яку ми не маємо права забувати. Але погодьтеся, що останнім часом (останній рік як мінімум) розмов про Голодомор на різних щаблях системи державної влади стало вже забагато.

Знайти потрібні слова для систематизації моїх думок з цього приводу допомогла Перша міжпарламентська конференція представників депутатських груп дружби парламентів України та країн-членів ЄС, яка відбулася 12-13 травня у приміщенні Верховної Ради. Під час дискусії за участю європейських парламентаріїв – якраз тоді, коли обговорювалося питання перспектив співробітництва між Україною та ЄС, – слова попросив член парламенту Португалії пан Маріу Сантуш Давід (Mario Santos David). Португальський депутат був справді дружньо налаштований. Він висловив підтримку прагненням України не обмежуватися у стосунках з Євросоюзом “довгим паском” Європейської політики сусідства та підписати нову посилену угоду про співробітництво, говорив про подальшу перспективу членства та необхідність активізації міжпарламентського діалогу. Але раптом торкнувся і теми Голодомору.

“Голодомор – жахлива трагедія, але це вже історія. Вона не повинна бути пріоритетом зовнішньої політики України, - підкреслив він. – Звісно, усі ми повинні висловити повагу до жертв Голодомору 1932-1933 рр. Але робити це основною темою зовнішньої політики держави – це точно неправильно”.

“Не варто так багато озиратися у минуле. Слід дивитися у майбутнє”, - завершив пан Давід. Як на мене, щодо цієї теми неможливо висловитися більш влучно.

На жаль, нечисленні українські депутати – учасники конференції не розділили мого схвалення. Один з них навіть виступив з реплікою-відповіддю: мовляв, чому одні трагедії людства повинні залишатися у пам’яті народів світу, а інші пропонують замовчувати? Звісно, Маріу Сантуш Давід мав на думці зовсім не це.

Пам’ятати про трагічні події 1932-1933 рр. і висловлювати повагу до невинних жертв Голодомору – моральний обов’язок кожного українця. Але якщо ми хочемо на рівних увійти до демократичної європейської спільноти, то на порядку денному у міжнародних відносинах повинні мати і щось інше. Те, що буде працювати на позитивний імідж сучасної незалежної України. Наприклад, політичну стабільність та системні реформи. Бо коли пам’ять перетворюється на свого роду фетиш, її вага й вартість, на жаль, нівелюється.

P.S. По закінченні засідання конференції я підійшла до Маріу Сантош Давіда та щиро подякувала йому за виступ та за підтримку європейських прагнень України. Думаю, що замість мене це мав зробити хтось з українських депутатів. А тим часом учасників конференції чекав новий пункт програми – перегляд виставкових експозицій про Голодомор в Україні у кулуарах парламенту.

Довідка: Маріу Енріке де Алмейда Сантуш Давід -
Mario Henrique de Almeida Santos David -
Голова Парламентської групи дружби “Португалія – Україна”, віце-президент Європейської народної партії (European People’s Party)