ДО нового року книжка вийде і ще вийде і книжка есеїстики, яка зветься "Легка політика". Я спеціально не гнав коня до Форуму., адже в лавині форумних заходів вона могла б розчинитися. Тому в грудні, мені здається, ніщо не заважатиме тому, щоб вона стала справжньою подією. Як зразок акутальності, пропоную читачам чату текст "Росія.com.ua"

Росія.com.ua

Росія в тумані
Росія у п’яні
Росія в тобі і мені
Якщо тебе раптом дістав Достоєвський
Піди і втопися в гівні

Якщо тебе раптом дістав Достоєвський
То Путіну це ще простіш
Куди вона двине куди вона суне
Росію умом хрін просциш

Росія росія коли много водки
Стаєш ти доступніш-простіш
Лиш тонуть підводки
Лиш тонуть підводки
Немовби підводи прості

Росія в обмані
Стриже свої мані
Росія здирає останні штани
Та чим він дістане нас цей Достоєвський
Хіба що Толстим але не для шпани

Толстій Толстоєвським
Дурній Дурнаєвським
Крім газу в нас є все лиш серця нема
Росія в обмані як водка в стакані
Бліда й безвідмовна як курва німа

З двуглавим ведмедем цілується грізлі
А ми рознещасні
Як ми поміж них влізли
Про це не співає
А ні кому вниз а ні кому влиз
Її розпирає
О як невблаганно її роозпирає
Її вседержавний метеоризм

В тумані в обмані
В хмільнім кацапстані
У стайні людській

Подібна корові та тільки корова
хіба себе здоїть до самої крові
Сама себе здоїть
На нафтосльозу

Росія в тумані росія в дурмані росія вобмані
Росія усюди росія ніде
Себе у нікуди нізвідки веде
І все було б добре
Якби битий шлях той
Лежав не повз
Київ
Лежав не повз серце
Розтоптаних нею нещасних людей

Розтоптаних нею знещаснених націй
Розпечений погляд туман пропече
Вам все ще воздасться
Усе ще воздасться
Тим що зупиниться все
Що би мало мінятися
Й звортньому напрямку час потече

Насправді, поетом після 40 бути якось трохи дивно. Дивно тому, що твоє покоління уже настільки прагматизоване, що просто не читає поезію. А то й взагалі не читає. це покоління настільки закатоване роботою і постійною потребою забезпечити сімю, що часу вистачає в нього хіба на телевізійні новини. Тому вислів поет-пенсіонер цілком прийнятний для мене. Адже можна зіграти із соціумомо і в іншу гру - спробувати перейти на мову споживачів поезії, тобто вісімнадцяти-двадцятипятирічних. І як це вигладатиме? Сивий неголений пан десь між 40 і 60 цвірінькає з підлітками про пациків і кльову кіношку, дере на собі сорочку у відстоюванні прав Гаррі Поттера не перейменовуватися в Гриця Гончара. Тому насправді не пенсіонерство, а перехід в деяку віртуальну іпостась. Поменше шоу і побільше сповіді. Мені здається, що шоу на мій вік вистачило. Але ж це не значить, що в перспективі постриг і монастир. Якщо зявляться дискусійні майданчики поза політикою, то чекайте мене на них. А краще, коли менеш шоу і побільше книжок. Я колись зробив таке узагальнення - забагато сексу і замало дітей. То ж, мабуть, час порівнювати, щоб кількість сексу відповідала кількості дітей.

Насправді, український політикум мало що читає. Але якщо мене й читає істеблішмент, то саме в пошуках афористичності чи парадоксального способу висловлюватися. Саме для того,щоб цей досвід адаптувати для своїх потреб.

Насправді політика - це ще одна сфера людського досвіду. Саме та, котра робить тебе відповідальним за кожне слово і кожну титлу так, ніби ти підписуєш комусь вирок. А насправді досвід великих узагальнень - це все-таки досвід більше політичний, аніж політичний. І поезії в часи нинішнього багатослівя так потрібна точність висловів і афористичність,що тільки політичний досвід може дати зрозуміти це.

Це політика пішла в мене. Пройшла, як куля навиліт. Але зажило як на собаці. Хоча я вважаю себ цілком адекватним політиком і навіть не колишнім. Просто я реалізую свою політику в набагато людськіший, природніший спосіб на тлі нинішніх неприродніх політичних зносин. Якщо знову обставини зміняться так, що особистість буде потрібна суспільству, а не суспільству висмоктують останні соки нинішні псевдополітики, я знову займуся реальною політикою. Просто потрібно плекати жіві і адекватні середовища для майбутніх змін. Інакше маргіналізація політики не зупиниться. Що робити більш менш адекватній людині у кодлі табачників, царьових, лукянових та інших симоненок? Іти і стати такими,як вони? чи міняти обставинитак, щоб в політику прийшли такі , як ти?

Я навіть знаю про те, що Табачник намагався після Майдану намалюватися в середовищі помаранчевих, за прикладом Губського. Але оскільки "Наша Україна" виявилася принциповішою ніж БЮТ, то це остаточно доруйнувало слабку політичну психіку вищезгаданої особи. Взагалі в середовищі експертів, з якими я спілкуюся, Табачника називають не інакше як політични пенсіонером. І в який би спосіб він не реінкарнувався, іншого самоствердження, аніж жалюгідний тип, йому навряд чи світить. Особливо в світлі його останніх інвектив щодо Галичини і галичанства. Єдина для нього світла перспектива - хіба що Госдума Росії. Але там своїх Табічників аж кишить. Тим більше, що росіяни зрадників не люблять. Тай парадоксально, чому радянська людина Табачник має бути успішним в нерадянській Україні. А щодо його наукових ступенів, то вони за своєю прирождою такі ж як і в Януковича. Що власне і стало перепусткою для нього в список Парітї регіонів. Я думаю, що глуму з "Великими Українцями" йому не пробачать багато поколінь українців.

Я живу між Львовм та Києвом. Моя дружина з синами оберігає Львівську фортецю, а будую Київську. Якби я займався тільки літературою, мені вистачало б львівського простору. Але поза літературою є політика та інші справи. А ще я не забуваю про Канів та Черкащину. Я народився під Тарасовою горою. А це і менталітет, і свідомість... А взягалі все, що в мені доброго, від цих трьох міст. А все, що поганого, від проклятого соціуму.

ЩОдо самого себе, то це окремий випадок. Я не та постать, на котрій через спеціальну розкрутку можна заробити великі гроші. Тому і не займаюся саморозкруткою. Я швидше рефлектую на певні події, або проектую їх для інших. Тому у спроектованих мною сценаріях місця для спеціально створеного себе коханого я не передбачаю. І не намагаюся втулити себе у великих сценаріях на вигідне прибуткове місце. Адже боротьба за це місце виїдає всю творчу енергію. Без грошей можна прожити, а без творчої реалізації, мабуть, ні. Роки мого вимушеного мовчання далися мені дуже дорого. Тому і дистанція є не технологічним кроком, а кроком на самозбереження.

Я працюю на державу. Мені важливо, щоб перемагала та політика, яка робить Україну сильною та конкурентноздатною. Я не працюю на персони. Я намагаюся впливати на формування певної політики. У світі це називається - проектована або планована історія. А взагалі працювати "на" - це не моє правило. Я можу працювати тільки з в якості союзника, а не в якості наймита.

Сверблячка в пошуках оригінальних текстів, наприклад, коли ти умудрявся позичати книгу Аполінера, то за ніч умудрявся її не просто двічі прочитати, а ще й половину переписати. Взагалі вакуум якісної літератури просто вбивав. Тому будь-яку оригінальну книгу ми умудрялися зачитувати до дір. І в дискусіях ламали такі списи, що навіть за нинішніх умов в дискусіях довкола фінансів таких не ламають.