Можна просто вірити,
Взвіваясь в тугі крила,
Над прірвою доріг,
Забувши своє безсилля.

Складно вірити чуду…
І нехай воно буває,
Стежка з нізвідки
Неминуче заростає…

Любов’ю кличуть слабкість,
Друзів звуть невігласи…
Ми звірі в цих джунглях,
Нам не потрібна надія.

Ми віримо в свої сили,
Але часто гинемо
І душу рве на частини,
А серце загниває…

Те кам’яне серце…
Общипані крила…
Все те, що нам залишилося,
В руках невірних гине.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Загрузка...