21 березня 2017 року в одній із зал Мистецького Арсеналу, на тлі виставки «Реальність ілюзії» Олександра Гнилицького відбулася подія не менш знакова й контроверсійна за своїм потенціалом: презентація п’ятого, переглянутого й доповненого видання книги Оксани Забужко «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу».

В обговоренні взяли участь, окрім самої авторки, Ростислав Семків, який виступив упорядником додатків у представленому виданні, та Юрій Макаров, спецпроект якого, втілений у документальному серіалі «Мій Шевченко» (телеканал «1+1», 2001), організатори радили переглянути ще до початку заходу.

Представниця видавництва «Комора» Оксана Плаксій зауважила, що унікальність презентованого видання не тільки в тому, що його текст за 20 років від часу першого виходу книги практично не потребував змін, але й у публікації додатків, що висвітлюють як сам контекст, так і перебіг дискусії, спровокованої першим «Шевченковим міфом України».

Оксана Забужко повідомила, що Всесвітній день поезії для презентації видання було обрано невипадково, залежало на тому, щоб згадати Тараса Шевченка саме не в «офіційно відведені» для того дати. Задум створення книги, що пропонує філософське осмислення мистецької спадщини й долі Тараса Шевченка, за словами авторки, виник іще за часів аспірантських студій, зокрема під час обговорення з колегами-аспірантами особистісного сприйняття постаті митця й подальшого осмислення того, яким разюче відмінним може бути бачення тих самих персоналій і явищ.

Значущість постаті митця, за спостереженням Оксани Забужко, висловленим у ході дискусії, можна оцінювати з того, наскільки імперія прагне привласнити його спадщину чи/або витворити власний меншовартісний «міф про митця». У випадку з Шевченком – це й відверто замовні видання, на кшталт тритомника «Тарас Шевченко та його доба», що хибує постійним цитуванням дослідників, які найбільше відзначилися служінням тоталітарному режимові; а також творення псевдообразу Шевченка-мужика, отого набурмосеного діда, що замість вражати своєю інтелігентністю, просто відлякує.

Виданнями, які спонукали й спонукатимуть інтелектуалів до розумової праці, Оксана Забужко назвала «Екзод Тараса Шевченка» Леоніда Плюща (уже раритетний примірник українського видання цієї праці авторка захопила на презентацію) та «Шевченко як міфотворець» Григорія Грабовича.

Юрій Макаров, що виступав модератором обговорення, поділився особистими спостереженнями від заходів, присвячених творчості Тараса Шевченка, зокрема й тим, що кожному поколінню варто було б не тільки зберігати й передавати «заархівовані» смисли Шевченкових текстів, але й не лінуватися ті смисли «розархівовувати», інакше істинна сутність буде постійно підмінюватися чимось меншовартісним.

Ростислав Семків, упорядник додатків до оновленого видання «Шевченкового міфу України», розповів про логіку й структуру цього укладання та згадав про особливості роботи з такого роду матеріалами.

Попри скасування музичної частини заходу, за що організатори щиро перепросили присутніх, та вивільнення додаткового часу для дискусії обговорення могло б тривати й тривати, аби не регламент самої локації.

Наостанок присутні брали автографи в учасників презентації, спілкувалися в неформальній обстановці та, напевне, осмислювали все те, що було проговорено під час зустрічі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.


Загрузка...